цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Катастрофа Бронзової доби
Близько 1200 року до н. е. з території Балкан на держави Східного Середземномор'я та у Малу Азію розпочалась масова міграція т. зв. «народів моря». Під їх навалою були знищені Мікенська цивілізація та Хеттське царство, зруйновані ведучі міста регіону, який у своєму розвитку був відкинутий на багато століть назад.
На обкладинці: Кадр з трейлера до гри «God of War» © Sony Computer Entertainment
4841
Людина і суспільство
Володимир Лук'янюк, 24 вересня 2016
До середини XIII століття до н. е. Східне Середземномор'я було територією де існували багаті держави, сотні процвітаючих міст, які вели між собою інтенсивну торгівлю. Основними цивілізаційними центрами були Давній Єгипет Нового царства, яким правив Рамзес Великий, Новохеттська імперія зі столицею у місті Хаттуса у Малій Азії, фінікійські колонії левантійського і ханаанського узбережжя та Крито-мікенсьські міста-держави на Пелопоннесі, Аттиці та островах Егейського моря.
Вони досягли апогею свого розвитку, майже не ведучи інтенсивних воєн, - остання велика битва тієї епохи відбулась між Єгиптом і Хеттським царством у 1274 році до н.е. при Кадеші, попри рекордну кількість її учасників, не визначила переможця. З єгипетського боку у ній брали участь підрозділи, сформовані із сарданських племен, захоплених у полон три роки перед тим, коли вони здійснили перший піратський напад на дельту Нілу.
Спадкоємець Рамзеса Мернептах у Саїсській битві 19 квітня 1208 року до н. е. розбив лівійців, союзником яких також були сардани, які прибули кораблями із узбережжя Іонічного моря. Починаючи з 1206 року до н. е. набігів сарданів, а також дорійців, ахейців та пеластів, які прибули з Балкан, зазнала Мікенська Греція, а у Малу Азію почалась міграція мушків, лідійців, фрігійців, тевкрів, данунів та інших племен.
Міграції «народів моря» у 1200 - 1000 роках до н. е.
Міграції «народів моря» у 1200 - 1000 роках до н. е.
Під навалою т. зв. «народів моря» було знищене Хеттське царство та залежні від нього князівства, котрі розпались на невеликі держави, а більша частина Малої Азії за сто років була заселеною фрігійцями. Мінімум двічі руйнувалась Троя, були спалені і більше не відновились столиця Хаттуса, а також міста Канеш і Тарс. Фрігійці сформували власну державу зі столицею у місті Гордіон, яка досягла піку свого розвитку в X—VIII ст. до н. е., але у VI столітті до н. е. впала під натиском зі сходу кочівники-кіммерійців, а його рештки були приєднані до Лідії, ще однієї держави «народу моря».
Дорійські та ахейські завоювання привели до занепаду Мікенської цивілізації, 90% міст якої, включаючи Пілос, Таринф, Мікени, Фіви та Кносс, були знищені, а вцілілі - зазнали загальної деградації через втрату ними торговельних контактів, ремісничих навичок і писемності. Період, відомий як «Грецькі темні століття», тривав приблизно до середини IX століття до н. е., коли завдяки розвитку техніки обробки заліза та будівництва, почалось економічне та культурне зростання і особливої могутності набули Афіни та Спарта.
Руїни Мікен, центра цивілізації Егейського моря
Руїни Мікен, центра цивілізації Егейського моря
Катастрофи зазанв і Кіпр, де були розграбовані та знищені більшість міст, в які ніколи не повернулось населення, вбите або віддане у рабство. Але завдяки своєму вигідному географічному положенню він став інтенсивно розвиватись, перетворившись на наступні двісті років на відправну точку для експансії «народів моря» у Левант, де їх навалу не пережили держава Амурру і практично всі міста вздовж Дороги Хора, що сполучала Єгипет із Сирією, Анатолією та Месопотамією, відомі ще з ранньобронзових часів, - Угаріт, Тір, Кадеш, Бібл та Сідон. З часом пеласти (або пелесети), які, імоврно, прибули з півночі сучасної Греції, осіли в околицях Мертвого моря і відомі сьогодні завдяки численним згадкам у Біблії під назвою філістимляни, що дало назву регіону Палестина.
Руїни Угаріта, одного з найбільших міст Бронзової доби
Руїни Угаріта, одного з найбільших міст Бронзової доби
Вистоявши як держава у війнах з ахейцями, сікулами, сарданами та лікійцями, Єгипет почав занепадати під другою хвилею навали філістимлян, тевкрів та повсталих євреїв у середині XI ст. до н. е. Втративши свої чужоземні володіння і, зазнаючи нападів лівійців, нубійців та практично непостраждалої від «народів моря» Ассирії, у 525 році до н. е. він був завойований Перською імперією Ахеменідів, яка підкорила Межиріччя, Сирію, Малу Азію і розпочала експансію у Європу.
«Бронзовий колапс» був чи не найбільшою катастрофою в історії античного світу, коли культури Східного Середземномор'я у своєму розвитку повернулись на багато століть назад, і за масштабністю процесів та впливом на хід історії співвимірний із Великим переселенням народів, яке привело до падіння Західної Римської імперії. Події цього періоду знайшли відображення у творах, що стали основою античної і християнської цивілізацій - «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера та Старому Заповіті.
Реконструкція воїна «народу моря» за давньоєгипетськими малюнками
Реконструкція воїна «народу моря» за давньоєгипетськими малюнками
Остаточної єдиної думки щодо причин цих подій у вчених немає, а серед найважливіших факторів, що вплинули на глобальні міграційні процеси називають кліматичні зміни, котрі привели до різкого похолодання у Північній Європі, та широке використання заліза, яке завдяки своїй низькій вартості дозволяло озброїти велику кількість піхоти новими видами зброї - колюче-рублячим довгим мечем і укороченим списом, - з якими влалось здолати малочисельні армії, основу котрих складали колісниці.
24 вересня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Нобелівська премія
Інфографіка
Нобелівська премія
Людина і суспільство
Європа
Азія
Античні часи
#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх