цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Ірод Великий і жахливий
В кінці березня (або на початку квітня) 4 року до н. е. в Єрихоні, страждаючи від мук численних хвороб, помер цар Ірод I, який правив Юдеєю понад тридцять років і увійшов в історію як Великий завдяки своїм завоюванням, численним архітектурним шедеврам, і як нещадний тиран, чиє ім'я в християнській літературі стало втіленням людини, готової на будь-який злочин заради досягнення своїх цілей.
На обкладинці: Модель Храму Ірода. Музей Ізраїлю в Єрусалимі, 2008 рік
5275
Особистості
Володимир Лук'янюк, 1 травня 2015
Ірод був сином Антипатра, високопоставленного чиновника при дворі Хасмонеїв і набатейської (арабської) принцеси Ціпри. Коли в 67 році до н. е. в Юдеї почалась громадянська війна, Антипатр, як радник одного з претендентів на престол, звернувся по допомогу до Римської республіки, що допомогло йому отримати прихильність спочатку Гнея Помпея, а згодом його суперника Юлія Цезаря, який у 48 році до н. е. призначив Антипатра першим римським прокуратором Юдеї при царі Гіркані. Ідумеєць за походженням, чия рідня була насильно навернута в юдаїзм, Антипатр, тим не менш зумів, поступово сконцентрувати у своїх руках практично всю владу і того ж року призначити 25-літнього Ірода правителем Галілеї.
Після вбивства Цезаря в 44 році до н. е. Антипатр був отруєний і владу в Юдеї захопив племінник Гіркана Антигон II. Спираючись на підтримку заклятого ворога Риму Парфію, він в 40 році до н. е. був проголошений царем і первосвящеником. Ірод був змушений втекти спочатку в Єгипет, а потім - до Риму, де сенатом за вірність республіці був призначений царем Юдеї. З будівлі сенату він вийшов поруч з двома наймогутнішимии римлянами - полководцем і оратором Марком Антонієм, який управляв східною частиною римських володінь, і Октавіаном, праителем західної частини і майбутнім імператором. Після цього Ірод пішов на перший компроміс заради здобуття і утримання влади - він очолив процесію, що попрямувала на Капітолій, в храм Юпітера, головне святилище Риму, де приніс жертву язичницьким богам.
Наступного року Ірод зібрав армію з єврейських біженців і за підтримки римських військ виступив на завоювання Єрусалиму. Вихований як юдей, Ірод, однак, не мав відповідного соціального статусу, щоб претендувати на престол як традиційні єврейські династії, і в 37 році до н. е., коли Юдея була завойована, він одружився зі спадкоємницею дому Хасмонеїв Маріамною, внучкою Гіркана, для чого йому довелось вбити свою першу дружину. Переможений Антигон був страчений, як і кілька десятків його найближчих сподвижників, - династія Хасмонеїв припинила своє правління. Щоб убезпечитись від будь-яких конкурентів на престол, через два роки він наказав убити Аристобула III Хасмонея, брата своєї дружини, якого утопили під час купання в басейні свого палацу в Єрихоні.
Найгіршим роком правління Ірода став 31-й до н. е. - його покровитель Марк Антоній зазнав поразки від Октавіана у битві при Акції, в Юдею вторглись арабські племена, а Єрусалим пережив землетрус, який забрав життя більше 30 тисяч жителів. Розуміючи, хто стане переможцем у громадянській війні в Римі, Ірод запевнив Октавіана у своїй відданості і домігся підтвердження своїх повноважень в Юдеї. За його підтримки він розгромив кочівників і розпочав відновлення Єрусалиму, а також будівництво по всій країні.
За наступні два десятиліття процвітання і відносно мирного життя Ірод перетворив свій двір на центр елліністичної та римської культури, зібравши видатних учених, поетів, художників і архітекторів Сходу і Заходу. Були перебудовані міста Самарія, Газа, Массада, засновані Іродіон, Єсевон і порт Кесарія, в передмісті Єрусалиму був зведений амфітеатр для гладіаторських боїв, а на острові Родос - Піфійський храм. У 22 році до н. е. Ірод почав реконструкцію Другого Храму, який занепав за роки римських завоювань і громадянських воєн. За 9 років він був капітально перебудований, розширений і доповнений галереями та дворами, а все заплановане було завершене лише через 80 років, за іронією - за кілька років до його знищення римлянами. Перебудовуючи Другий Храм, Ірод заклав у фундамент колосальні кам'яні блоки - деякі важили по 600 тонн. Збережена частина цієї споруди, Стіна Плачу, залишається однією з головних іудейських святинь. На цьому ж фундаменті сьогодні стоїть мечеть Купол Скелі - третє за значимістю священне місце мусульман.
На фоні зовнішньої пишності і процвітанням Юдеї з віком посилився розлад у особистому житті Ірода. Як у багатьох елліністичних правителів того періоду, в нього була велика і неспокійна сім'я: десять дружин і понад десяток дітей, чиї постійні інтриги і змови відкрили темні сторони його натури. У 29 році до н. е., під час нападу ревнощів, спровокованих його сестрою Соломією і матір'ю, Ірод стратив свою кохану дружину Маріамну, після чого впап у глибоку депресію. Кількома роками пізніше за наказом Ірода були страчені три його сини, звинувачені у змові з метою захоплення влади, і шість разів переписаний заповіт.
Ірод царствував 34 роки і помер у 4 році до н. е. у страшних муках від невідомої хвороби. Якщо вірити його сучасникам, то він страждав від невгамовного голоду, виразки товстої кишки, судом, гниття геніталій, в яких нібито завелися черви. Його похорони були проведені з небувалою пишністю - тіло поклали на золоті носилки, в праву руку вклали скіпетр, а на голову одягли золоту корону. Навколо носилок зібралися вся численна родина Ірода, військо в повному бойовому обладунку і п'ятсот слуг та вільновідпущеників з прянощами в руках. Всі разом вони проводжали царя в останню путь: сорок кілометрів під палючим сонцем з тронного залу в Єрихоні через Єрусалим в літню царську резиденцію Іродіон, де труну помістили у спеціально збудовану гробницю.
Спадкоємець Ірода син Архелай не зумів утримати в країні політичну і соціальну стабільність, викликав невдоволення як у євреїв, так і у римлян, що змусило Октавіана Августа у 6 році судити його і вислати з країни. В Юдею був знову надісланий прокуратор, а вона сама разом з Самарією і Ідумеєю була включена до складу римської провінції Сирія. Через 60 років невдоволення римським правлінням привело до Першої Юдейської війни, яка закінчилась взяттям Єрусалиму в 70 році військами, надісланими імператором Нероном. Місто було повністю зруйноване, а Другий Храм - спалений і розграбований; за рахунок захоплених в Єрусалимі трофеїв підкорювач Юдеї і майбутній імператор Веспасіан реконструював Рим і збудував найбільший у світі амфітеатр Колізей.
1 травня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Зречення Едварда VIII
Сьогодні
Зречення Едварда VIII
Особистості
Азія
Античні часи
Золотий вік
#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх