цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Карл Великий -
імператор Заходу
25 грудня 800 року папа римський Лев III коронував короля франків і лангобардів Карла Великого імператором. Він став другим, після візантійського імператора, хто прийняв цей високий титул, хоча римське право вважало імператорське достоїнство неподільним. Урочистості з цієї нагоди відбулись у базиліці св. Петра і сам папа, стоячи на колінах, привітав імператора.
На обкладинці: Фрідріх Каульбах «Імператорська коронація Карла Великого», 1861 рік
5160
Політика
Володимир Лук'янюк, 7 червня 2015
По смерті свого батька в 768-у і брата в 771-у році 27-річний Карл з династії Піпінідів став одноосібним правителем держави франків, германського союзу племен, що населяли правобережжя Середнього і Нижнього Рейну, зі столицею у місті Аахен. Від природи войовничий і амбіційний, Карл більшу частину життя присвятив війнам з метою підкорити сусідні землі і ще за життя був названий Великим - із 46 років свого правління 44-и він провів у військових походах, особисто очолюючи 27 із 53 з них. Карл підкорив Фрізію, Тюрінгію, Лангобардію, Саксонію, північні Піренеї, Баварію, Карінтію, до свого титулу Короля франків додав ще й титули герцога Баварії та Короля лангобардів і створив в межах своїх володінь автономні Королівство Аквітанія та Іспанську марку.
Як і його батько, який свого часу заручився підтримкою папи Захарія, узурпуючи владу Меровінгів, за що допоміг йому стати світським правителем Папської держави в серединній Італії, Карл надавав великого значення добрим стосункам з Римським престолом. У 774 році папа Адріан I на знак подяки за повалення короля лангобардів Дезидерія, який загрожував Ватикану, проголосив Карла римським патрицієм, а в 781-у - коронував трирічного Людовика, сина Карла, на престол Аквітанії, а чотирирічного Карломана - на новостворене Італійське королівство, за що Карл підтвердив права Папи на подаровані Піпіном Коротким землі.
Спадкоємець Адріана, Лев III, з перших же днів свого понтифікату висловив підтримку Карлу - до листа до нього з повідомленням про обрання на папський престол додав ключі від сповідальні Святого Петра і штандарт Риму. У 799 році опоненти Лева, звинувативши його в перелюбстві і клятвопорушенні, підняли проти нього заколот і вчинили замах, змусивши тікати з Риму. Карл звелів повернути папу назад і в листопаді 800 року сам прибув до Риму, щоб провести розслідування. 23 грудня Лев ІІІ публічно присягнув у чистоті своїх помислів. Цього виявилось достатнім, щоб з папи були повністю зняті всі підозри, а його вороги покарані. На знак подяки 25 грудня 800 року, як згодом заявляв сам Карл, несподівано для нього, Лев ІІІ вінчав його імператорською короною коли Карл опустився на коліна біля вівтаря, щоб помолитися.
За задумом, очевидно обопільним, імператорський титул Карла мав символізувати неперервність лінії імператорів від Октавіана Августа до Костянтина VI Сліпого, який помер в 797 році і ставив під сумнів легітимність правління його матері Ірини Афінської, яка, як жінка, не могла командувати армією і, відповідно, не могла бути імператрицею. Коронація Карла образила Константинополь, який бачив себе все ще законним захисником Риму, і певний час велись переговори про одруження Карла та Ірини, які перервались у 802 році після усунення Ірини від влади, і титул Карла Великого був визнаний лише у 812 році, коли візантійський імператор Михайло I зробив це у сподіванні на підтримку Заходу у війні проти Болгарії.
Карл Великий пережив двох своїх законних дітей і залишив трон Людовику Благочестивому, діти якого розділили Імперію франків у 843 році на три частини, що стали праобразами майбутніх Франції, Італії та Німеччини.
7 червня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Оскара Вайльда
Правила життя
Правила життя Оскара Вайльда
Політика
Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 25 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх