цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Нова стаття
Генріх Ланкастер -
король Англії і Франції
16 грудня 1431 року 10-річний король Англії Генріх VI Ланкастер у соборі Паризької Богоматері був коронований на французький престол під іменем Генріх II. Однак намір таким чином завершити Столітню війну і примиритись із Карлом VII Валуа, що контролював лише південну частину Франції, не вдалась, і Генріх VI став єдиним в історії реальним королем двох держав, хоча формально англійські претензії на французький трон тривали наступні майже чотири століття.
На обкладинці: Генріх VI Ланкастер, бл. 1540 року, Національна портретна галерея у Лондоні
697
Особистості
Володимир Лук'янюк, 21 серпня 2017
Після нищівної поразки в битві при Азенкурі і переходу Бургундії на бік Англії французький король був змушений не лише в силу воєнно-політичних обставин, але й, як вважається, в результаті змови своєї дружини Ізабелли Баварської і бургундського герцога Філіпа Доброго укласти у Труа з англійцями «остаточни мир», який шляхом об'єднання двох корон мав врегулювати давній конфлікт між Англією і Францією, що призвів до Столітньої війни, - в травні 1420 року Карл VI, що страждав від тривалих приступів слабоумства, «підписав документ, значення якого він навряд чи розумів до кінця», позбавивши свого 17-річного сина Карла права на успадкування престолу, яке переходило до короля Англії Генріха V Ланкастера.
Першим з англійських монархів претензії на французький престол заявив Едвард III Плантагенет, який доводився племінником останньому Капетингу на троні Франції Карлу IV Красивому, на момент смерті якого у 1328 році був його найближчим родичем по чоловічій лінії
14 червня того ж року в церкві святого Іоанна в Труа Генріх V одружився з дочкою Карла VI Божевільного та Ізабелли Баварської Катериною Валуа, після чого з військом вступив у Париж, де Генеральні штати - вищий дорадчий станово-представницький орган Франції - ратифікував договір, укладений в Труа. Однак Генріху V не судилося об'єднати Англію і Францію під однією короною - 31 серпня 1422 року він помер від тифу у віці 36 років, не доживши два місяці до смерті Карла VI Божевільного, і за умовами Договору Труа формально королем Франції та Англії став його десятимісячний син Генріх.
Не змирившись із втратою престолу, дофін Карл Валуа, спираючись на підтримку герцогині Анжу Іоланди Арагонської, з чиєю дочкою він одружився в 22 квітня 1422 року, тривалий час намагався чинити опір англійцям, котрі контролювали Аквітанію, Нормандію і північ Франції, але воєнні події складались для нього невдало. У 1428 році англійці вийшли на рубежі вздовж ріки Луара і їх наступ на південь вдалось зупинити лише у травні 1429 року, коли очолювані Жанною д'Арк війська зняли облогу Орлеана. 18 червня французи переконливо виграли битву біля Пате, що відкрило їм шлях на Реймс, в якому 17 липня 1429 року Карл коронувався на престол Франції.
Військові невдачі на континенті і коронація Карла VII змусили англійську регентську раду здійснити ряд кроків на підтвердження права Генріха Ланкастера бути правителем двох держав - 6 листопада 1429 року, за місяць до свого восьмиріччя, він був коронований у Вестмінстерському абатстві в Лондоні на престол Англії як Генріх VI, причому традиційний обряд був змінений так, щоб включити французьку практику коронацій, підкреслюючи таким чином, що це була лише перша частина повної процедури, яка могла бути завершена лише у Франції.
Через місяць англійський парламент проголосував за виділення коштів для набору нової 5-тисячної армії, яка влітку 1431 року була переправлена у Руан. Під її захистом Генріх VI у супроводі свого наставника Річарда де Бошама, графа Ворвіка, і старшого регента свого дядька Джона Ланкастера, герцога Бедфорда, відправився у Париж, куди урочисто в'їхав на білому коні 2 грудня. 16 грудня 1431 року у соборі Паризької Богоматері кардинал Вінчестерський Генрі Бофорт коронував його на престол Франції як Генріха II. Після тижневих урочистостей з цієї нагоди він вирушив на батьківщину, куди повернувся в лютому 1432 року, і у подальшому жодного разу не був у Франції.
Англійські, а згодом і британські монархи продовжували титулувати себе королями і королевами Франції до 1800 року, коли король Георг III з Гановерської династії відмовився від претензій на французький престол, ліквідований під час Французької революції, і вилучив французькі геральдичні символи з королівського герба Великобританії. Пізніше французька лілея увійшла до герба британського домнінону Канада, де вона символізує французьке населення провінції Квебек, а не претензії на французький престол
Згідно із задумом англійської знаті коронація у Лондоні і Парижі мала сприяти примиренню двох держав, задля чого був влаштований і шлюб Генріха VI з племінницею Карла VII Маргаритою Анжуйською 23 квітня 1445 року. Однак інтриги його найближчого оточення привели через чотири роки до нового етапу Столітньої війни, під час якого французи захопилии спочатку Нормандію, згодом - Гієнь і до 1453 року єдиним володіння Англії на континенті залишилось місто Кале.
Втрата Бордо у серпні 1453 року мала фатальні наслідки не лише для Англії, але й для Генріха VI особисто, - він пережив нервовий розлад, почав страждати від періодичних нападів безумства, що на фоні поразки у Столітній війні і складної економічної ситуації в країні привело до формування сильної опозиції королю. З часом політичне протистояння переросло у громадянську війну, відому як Війна Білої та Червоної троянд, в результаті якої перший і останній король Англії і Франції Генріх VI був заарештований, тривалий час утримувався в лондонському Тауері, де був вбитий 21 травня 1471 року, а на зміну династії Ланкастерів прийшла спочатку династія Йорків, а згодом - Тюдорів.
21 серпня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 16 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх