У 1905 році 33-річний норвезький моряк Руальд Амундсен здійснив мрію свого дитинства коли на яхті першим у світі обігнув Північну Америку Північно-Західним шляхом, після чого почав готуватись до підкорення Північного полюсу. Заручившись підтримкою Фрітьофа Нансена, який у 1893 — 96 роках здійснив 1041-денний дрейф від Таймиру до Землі Франца-Йосифа, але так і не досяг північної точки Землі, Амундсен позичив у нього легендарний корабель «Фрам», проте невдовзі відмовився від задуманого, коли у 1909 році стало відомо про підкорення Північного полюсу американцем Робертом Пірі.
у 1909 році Амундсен отримав фінансову підтримку від норвезького уряду та приватних спонсорів, за гроші яких переобладнав «Фрам», придбав їздових собак, 14 комплектів ескімоського хутряного одягу і 7 червня 1910 року відплив з Крістіанії (нині — Осло). 15 січня 1911 року «Фрам» досягнув узбережжя Китової бухти в Антарктиді, де Амундсен влаштував базу для подальшої експедиції, з якої кількома етапами заклав три проміжні склади із запасами провіанту та пального.
Перша спроба вирушити до Південного полюсу була здійснена 8 вересня 1911 року, проте завершилась невдало — через надзвичайний холод, який досягав -60°С, Амундсену довелось повернутись на базу і очікувати покращення погоди.
Наступну спробу було здійснено 20 жовтня 1911 року, коли температура зросла до -30°С, — в похід на 4 нартах відправилось п'ять чоловік, які 9 листопада досягли 83° південної широти й заклали ще один склад для зворотнього шляху. Досягнувши Полярного плато, в центрі якого знаходиться Південний полюс, довелось забити частину собак і у фінальний етап 550-кілометрової подорожі експедиція відправилась 18 листопада.
Назвавши навколишню рівнину на честь новезького короля Хокона VII та викуривши сигару на честь успіху, Амундсен провів вимірювання свого місцеположення, щоб уникнути звинувачень у фальсифікації. Встановивши, що похибка вимірювання становить порядка 20 кілометрів, полярники здійснили перехід до теоретиної точки Південного полюса, якого досягли 17 грудня 1911 року і провели ще одні заміри, які на цей раз показали похибку у 2,5 кілометри.
Повернення на базу зайняло більше місяця, якої п'ятеро норвежців на 11-х собаках доягли 26 січня 1912 року. Не знаючи про свою першість і долю Скотта, експедиція якого досягла полюсу 17 січня і 29 березня загинула на зворотньому шляху, 30 січня Амудсен відплив з Антарктиди і 7 березня «Фрам» пришвартувався у порту Гобарт на Тасманії, де Амудсен інкогніто зійшов на берег і відправив брату, Нансену і норвезькому королю три заздалегідь складені телеграми про свій успіх.
Коментарі
Дивіться також
• Відкриття Антарктиди, 1820
• Полярна експедиція Фрітьофа Нансена, 1893
• Підкорення Північного полюсу, 1909
• Підкорення Евересту, 1953
• Підводний човен на полюсі Землі, 1958
• Спуск на дно Землі, 1960