цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Перша Чеченська війна
1448
11 грудня 1994 року Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ Росії увійшли на територію Чечні. Війська наступали по трьох напрямках - дві групи з північної Осетії і одна з Дагестану. Не дивлячись на певні військові успіхи і взяття Грозного підсумком Перщої Чеченської війни, яка завершилася 31 серпня 1996 року, стало виведення російських військ з Чечні і фактичне визнання її незалежності.
З початком перебудови в різних республіках СРСР активізувались націонал-патріотичні рухи. Однією з подібних організацій став створений у 1990 році Загвльнонаціональний конгрес чеченського народу (ЗКЧН) на чолі з генералом Дудаєвим, який ставив своєю задачу вихід Чечні зі складу Радянського Союзу. 8 червня 1991 року ЗКЧН проголосив незалежність Чеченської республіки Нохчі-чо, а 6 вересня оголошено про розпуск державник структур Чечено-Інгушської Автономної республіки, керівництво якої підтримало серпневий путч 1991 року в Москві. Цього ж дня штурмом було взято приміщення Верховної ради, телецентр і Будинок радіо. 27 жовтня 1991 року в Чечні пройшли вибори президента і парламенту.
Після розпаду СРСР у грудні 1991 року новообраний президент Дудаєв оголосив про вихід Чечні зі складу Російської федерації. У відповідь на це в Чечні був оголошений надзвичайний стан, який де-факто ввести не вдалось і з республіки почався вивід російських військ, який закінчився влітку 1992 року. У грудні того ж року Чечено-Інгушська АРСР припинила своє існування юридично. В результаті Чечня стала фактично незалежною, але юридично не визнаною ніким державою.
Весною 1993 року в Чечні загострились протиріччя між Дудаєвим і парламентом. Після його розпуску в квітні в північних районах Чечні почалась формуватись збройна антидудаєвська опозиція, яку фінансовими і людськими ресурсами підтримувала Москва. З літа 1994 року розпочались бойові дії між вірними Дудаєву силами і опозицією.
26 листопада 1994 року відбулась невдала спроба захоплення Грозного силами антидудаєвської опозиції. Після розгрому антидудаєвських сил в полон потрапило багато російських солдат і офіцерів, які як з'ясувалося, були завербовані ФСБ, оскільки російські спецслужби мали на меті здійснити захоплення Чечні чеченськими військовими формуваннями так, щоб це виглядало як внутрішньо-чеченське протистояння. 1 грудня російська авіація нанесла удар по військових аеродромах, знищивши всі військові чеченські літаки. 11 грудня 1994 року Борис Єльцин підписав указ про необхідність проведення військової операції в Чеченській республіці.
За планом передбачалось до 13 грудня захопити Грозний, а до 19 грудня взяти під контроль всю територію Чечні. Проте російська армія зазнала перших втрат ще за межами Чеченської республіки, а бої розгорілися далеко від Грозного. Приступити ж до штурму чеченської столиці росіяни змогли лише в новорічну ніч 31 грудня. Тисячі мирних жителів загинули під час тижневої серії масованих авіабомбувань та ракетних і артилерійських обстрілів, що передували штурму Грозного і стали наймасштабнішими з часів бомбардування Дрездена в роки Другої світової війни. В новорічну ніч з 31 грудня 1994 року на 1 січня 1995 року російське командування наважилось на потужний штурм чеченської столиці.
Запорука успіху операції полягала у тому, що всі чотири колони мали досягнути Президентського палацу одночасно. Однак російські бронеколони були зупинені та блоковані чеченцями у різних районах Грозного. Бронетанкова атака була малоефективною в міських умовах, зазнала невдачі і до 3 січня майже російські сили були знищені, а решта (яка відчувала нестачу боєприпасів, їжі і питної води) здалася в полон.
Наступний штурм Грозного почався 7 січня 1995 року і тривав до 6 березня 1995 року, закінчись взяттям столиці Чечні. Внаслідок бойових дій в Грозному, за оцінками російських правозахисників загинуло близько 35 000 мирних жителів (з них близько 5 000 дітей) та 10 тисяч російських солдат (офіційна число - 2 тисячі). За словами керівника оборони Грозного Аслана Масхадова за цей же період загинуло 12 тисяч російських вояків та 600 чеченських військовослужбовців.
Ще не досягши військових завдань щодо штурму Грозного, російські війська перейшли до наступного етапу військової операції — встановленню військового контролю над всією територією Чечні. З цією метою фронтова авіація проводила масовані бомбардування чеченських населених пунктів і сіл Інгушетії. Незважаючи на певні успіхи росіян у рівнинній Чечні, в горах, де бої велись з надзвичайною запеклістю, їм не вдалось успішно розвивати події на свою користь.
Під тиском Державної Думи та громадськості російське керівництво на чолі з Борисом Єльциним змушене було розглядати можливість ведення переговорів. Продовження бойових дій в Чечні могло серйозно зашкодити престижу Росії на міжнародній арені і завадити лідерам провідних країн прибути в Москву на святкування 50-ти річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною у Другій світовій війні. У зв'язку з цим Б. Єльцин підписав Указ щодо нормалізації обстановки в ЧР за яким оголосив мораторій на бойові дії в Чечні з 28 квітня по 11 травня 1995 року.
Після закінчення мораторію військові дії продовжились. В середині червня, внаслідок атаки Шаміля Басаєва на Будьонівськ, була укладена чергова угода про припинення вогню та почались переговори між російським та чеченським керівництвом. 19 червня 1995 року під егідою ОБСЄ розпочався перший раунд переговорів між російською та чеченською сторонами, під час яких була досягнута домовленість про продовження мораторію на бойові дії на невизначений термін, про обмін усіма полоненими, роззброєння збройних сил Чечні, виведення російських військ і проведення вільних виборів.
31 серпня 1996 року у Хасав'юрті було укладено мирну угоду, за якою російські війська повністю повинні були бути виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, а положення про міждержавні стосунки між Чеченською республікою та Російською Федерацією відкладались до 2001 року.
Згідно з офіційними російськими даними російська армія втратила убитими та зниклими близько 5 500 вояків. За даними російського комітету солдатських матерів лише солдатів регулярних частин строкової служби (не рахуючи контрактників та частин спеціальних служб) загинуло 14 000 вояків. За чеченськими офіційними даними втрати російської амії склали до 80 тисяч убитими. Втрати чеченської армії за офіційними чеченськими даними склали близько 3 000 військовослужбовців (незалежні дослідження подають втрати чеченської армії від 2 500 до 4 000 убитими). Втрати серед мирного населення Чечні склали за різними оцінками до 120 000 убитими та 240 000 пораненими.

Теги: Росія.

Дивіться також

Війни
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 11 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-16 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх