цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Убивство Цицерона
7 грудня 43 року до н. е. поблизу Риму при спробі втекти від розправи був убитий найпослідовніший прихильник Республіки сенатор Марк Тулій Цицерон. Його відрубана голова і рука були доставлені в Рим і прибиті до ораторської трибуни форуму, звідки він часто звертався до римлян з викривальними промовами проти узурпаторів влади.
На обкладинці: Марк Туллій Цицерон, мармуровий бюст кінця I ст. до н. е. Капітолійський музей, Рим
6546
Особистості
Володимир Лук'янюк, 18 серпня 2016
Виходець із незнатної родини, Цицерон завдяки своїм ораторським здібностям зробив блискучу кар'єру - в 33 роки він був обраний в сенат, а через 10 років став консулом і розкрив змову знаті, яка намагалась збройним чином захопити владу в Римі. Це дало Цицерону можливість утвердитись в якості одного з найавторитетніших політиків Риму. Він зайняв нейтральну позицію при утворенні в 60 році до н. е. Гнеєм Помпем, Юлієм Цезарем і Марком Крассом Першого триумвірату, проте перейшов на бік Помпея коли він розпався зі смертю Красса, хоча і намагався всіляко примирити його з Цезарем.
Цезар переміг у громадянській війні і в 45 році був проголошений пожиттєвим диктатором, що викликало невдоволення серед політиків-республіканців, і Цицерон з радістю зустрів звістку про вбивство Цезаря в 44 році до н. е. Проте досить швидко владу в Римській республіці захопив його послідовник Марк Антоній, який, спираючись на підтримку військ, заволодів державною скарбницею, архівом Цезаря і проголосив себе виконавцем його волі. Проте свої претензії на спадщину вбитого диктатора заявив і 18-річний Гай Октавіан Фірін, внучатий племінник Цезаря, який таємно був ним усиновлений і призначений спадкоємцем. Взявши собі ім'я свого прийомного батька (і приховуючи родове, проте незнатне, Октавіан), він розпочав закулісну боротьбу проти Антонія, сподіваючсиь на підтримку Марка Тулія Цицерона, лідера сенату і активного поборника Республіки.
Сподіваючись протистояти узурпації влади Марком Антонієм, 2 вересня 44 року до н.е. Цицерон виголосив першу із своїх 14 політичних промов, філіппік, в яких звинуватив консула у змові проти сенату, вільній інтерпретації задумів Цезаря і порівням із лідером повсталих рабів Спартаком. За відсутності Антонія в Римі Цицерон уклав союз проти нього із 19-літнім Октавіаном, якого зробив консулом з порушенням вікового цензу, закликав оголосити Марка Антонія «ворогом народу» і оголосити йому війну. У лютому 43 року до н.е. сенат відмінив більшість законів, проведених під виглядом задуманих Цезарем, висловив повну підтримку одному з його вбивць Марку Юнію Бруту, який захопив балканські володіння Республіки, і направив проти Антонія війська.
Марк Антоній
Марк Антоній
Для впевненого у своїй перемозі Цицерона виявилося повною несподіванкою, коли 11 листопада 43 року до н.е. Октавіан, Марк Антоній і його соратник Марк Емілій Лепід, щоб запобігти черговій громадянській війні і знищити вбивць Цезаря, котрі втекли з Риму, уклали в Болоньї Другий тріумвірат. Їх війська попри заборону зайняли Рим і сенат був змушений наділити тріувирів надзвичайними повноваженнями «для виконання державних справ» і розправи з ворогами Республіки. Повернувшись у Рим, Марк Антоній домігся включення Цицерона, його брата, сина і племінника у списки «ворогів народу», які підлягали позасудовому знищенню з конфіскацією їх власності і майна.
Цицерон дізнався про це коли знаходився у маєтку свого брата недалеко від Риму. Він вирішив тікати в Македонію до Брута, але надіслані за ним вбивці досить швидко наздогнали його біля містечка Формій - побачивши переслідувачів, Цицерон наказав рабам, що несли його паланкін, зупинитись і підставив голову під меч. Він був убитий 7 грудня 43 року до н. е. ударом меча в живіт, після чого за наказом Марка Антонія, відрубані голова і рука Цицерона, «які творили філіпіки», були доставлені в Рим і прибиті до ораторської трибуни форуму для загального огляду, звідки Цицерон часто звертався до римлян.
По собі Марк Тулій Цицерон залишив близько 800 листів, понад 100 праць з ораторського мистецтва, філософії і поетичних творів, більшість яких збереглись до наших днів. Завдяки його видатним ораторським здібностям латинь стала повноправним засобом висловлення складних ідей і ще за життя Цицерона він був одним із законодавців стилю в латиномовної прозі, а його мова нині вважається нормою класичної латини. Єдиним, кому із родини Цицерона вдалось вижити у громадянській війні, був його син Марк Тулій Цицерон-молодший - він врятувався втечею до Греції, пізніше був помилуваний імператором Октавіаном і за його підтримки в 30 році до н. е. став консулом. Саме його Октавіан послав у Рим із звісткою про перемогу у битві при Акциумі, в якій було розбито заклятого ворога сім'ї Цицерона Марка Антонія.
18 серпня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Найжахливіші пандемії
Інфографіка
Найжахливіші пандемії
Особистості
Європа
Античні часи
Золотий вік

Головні події 7 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх