цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Незалежність Фінляндії
6 грудня 1917 року парламент Фінляндії затвердив звернення сенату «До народу Фінляндії», в якому проголошувався намір Великого князівства Фінляндського вийти зі складу Росії, і почав розгляд нової конституції, за якою Фінляндія мала стати суверенною республікою. Цього ж дня парламентом була прийнята «Декларація незалежності» в якій містилось звернення до Установчих зборів Росії з проханням визнати політичну незалежність і суверенітет Фінляндії.
На обкладинці: Прапор Фінляндії з грудня 1917 по травень 1918 року
9572
Політика
Володимир Лук'янюк, 3 грудня 2015
Фінляндія увійшла до складу Російської імперії за підсумками Російсько-шведської війни 1808-09 років, ще до завершення якої 17 червня 1808 року Олександр I видав маніфест про її приєднання на правах автономного князівства. Завоювання Фінляндії було підтверджено Фрідріхсгамським мирним договором 1809 року, а за рішенням сейму, скликаного у липні, на її території зберігалась дія шведського закону про самодержавну форму правління і затвержувалась широка автономія Великого кнізівства, пов'язаного з російським імператором особистою унією.
Прагнучи обмежити вплив шведської еліти, яка зберегла свої привілеї за мирним договором, столиця князівства була перенесена з Турку в Хельсінкі і політика російського генерал-губернатора була направлена на підтримку фенноманії, соціально-культурологічного руху, направленого на підняття фінської самосвідомості і розвитку фінської мови. Найбільшого підйому вона набула в другій половині XIX століття, коли була запроваджена освіта і діловодство фінською. В 1900 році вона була офіційно зрівняна в правах зі шведською, що чимало сприяло поширенню фінського націоналізму, ряд представників якого виступали за створення Великої Фінляндії на територіях крім власне Фінляндії, населених іншими народами фінно-угорської групи.
Це викликало занепокоєння царського уряду і в кінці XIX століття - на початку XX-го були здійснені спроби обмежити автономію Фінляндії, її представницьких органів, ввести діловодство російською, ліквідувати фінські збройні сили. Революційні події 1905-го року змусили царя Миколу II відмінити більшість нововведень і завдяки політичній активності чисельних фінських партій в 1907 році Фінляндія першою в Європі надала жінкам рівне з чоловіками виборче право і вони першими в світі взяли участь у виборах. Після поразки революції 1905-го року на території Фінляндії було введене воєнне правління, відмінене лише з початком Лютневої революції.
Пер Евінд Свінгувуд
Пер Евінд Свінгувуд
Після того як Микола II зрікся престолу і претендентів на титул Великого князя Фінляндського не знайшлось, 18 липня 1917 року парламент Фінляндії, посилаючись на закон про правління 1772 року, проголосив незалежність Великого князівства Фінляндського від Російської імперії в усіх питаннях внутрішньої політики. Цей закон був відхилений Тимчасовим урядом, Хельсінкі були окуповані російськими військами і у вересні був призначений новий генерал-губернатор. Однак, наступного дня після Жовтневого перевороту, парламент Фінляндії проголоив себе вищою владою в країні і сформував уряд - сенат на чолі із Пером Евіндом Свінгувудом.
Густав Маннергейм
Густав Маннергейм
4 грудня 1917 року сенат подав проект нової конституції і 6 грудня 1917 року, коли парламент почав її розгляд, Свінгувуд оголосив звернення сенату «До народу Фінляндії», в якому Фінляндія проголошувалась республікою. Цього ж дня парламентом більшістю голосів (100 проти 88) була прийнята «Декларація незалежності» і звернення до Установчих зборів Росії.
Незалежність Фінляндської Республіки була визнана Радянською Росією 31 грудня 1917 року, і протягом першого тижня 1918 року - ще сімома державами (Францією, Швецією, Грецією, Німеччиною, Норвегією, Данією і Швейцарією). Складна економічна і політична ситуація в країні, яка формально брала участь у Першій Світовій війні, привела до радикалізації настроїв і в середині січня ліве крило соціал-демократичної партії за підтримки більшовицької Росії здійснило переворот і розпустило парламент та сенат. Проголошена 1 березня Фінляндська Соціалістична Робітнича Республіка проіснувала до 16 травня і була розігнана військами під командуванням генерала Густава Маннергейма за підтримки німецького корпусу. За 108 днів громадянської війни у Фінляндії загинуло близько 35 тисяч чоловік, біля 10 тисяч з яких було розстріляно військами Маннергейма.
Того ж дня уряд Фінляндії оголосив війну Російській Федерації, котра завершилась наступного року підписанням Тартуського мирного договору, за яким Росія остаточно визнавала незалежність Фінляндії і поступалась їй незамерзаючим портом Петсамо на березі Баренцевого моря і територіями на Карельському перешийку.
Через те, що більшість соціал-демократичних депутатів переховувались в Росії, 9 жовтня 1918 року права більшість парламенту проголосила Фінляндію монархією, а королем був обраний двоюрідний брат німецького імператора принц Фрідріх Карл Гессен-Кассельський. До його прибуття регентом був спочатку Пер Свінгувуд, а після зречення Фрідріха Карла, яке послідувало за зреченням кайзера Вільгельма, - Густав Маннергейм. Обраний у 1919 році новий парламент знову проголосив Фінляндію республікою і 25 липня відбулись вибори першого президента Фінляндії - ним став Каарло Юхо Стольберг. Програвши вибори, Густав Маннергейм виїхав у Європу і повернувся на батьківщину лише в 1931 році, щоб очолити Раду оборони Фінляндії.
3 грудня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Історія населення Землі
Інфографіка
Історія населення Землі
Політика
Європа
Нова історія

Головні події 6 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх