цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Заснування Чикаго
4 грудня 1674 року на південному узбережжі озера Мічиган єзуїтський священник француз Жак Маркетт заснував місіонерський пост, на місці якого з часом виросло місто Чикаго, котре у другій половині XIX століття стало другим по фінансово-економічному значенню мегаполісом США.
На обкладинці: Чикаго у 1820 році. Літографія 1867 року © United States Library of Congress
5832
Людина і суспільство
Володимир Лук'янюк, 3 грудня 2016
Проголошені ще в 1534 році Жаком Картьє французькі колоніальні володіння в Північній Америці стали іненсивно розвиватись лише в першій половині XVII століття, коли за ініціативою кардинала Плессі де Рішельє король Людовик XIII заснував на території Канади і Акаді губернаторство, завдяки чому вздовж ріки Святого Лаврентія виник ряд великих стаціонарних поселень, зокрема Квебек і Монреаль. Жостка релігійна політика французького уряду передбачала надання дозволу на поселення у Новій Франції виключно католикам, що сприяло виникненню в Канаді великих місіонерських громад, до однієї з яких в 1666 році прибув 19-літній єзуїт Жак Маркетт.
Згідно перепису 1669 року у Новій Франції проживало 3215 європейців
Він досить швидко освоїв мову племені гуронів, що дало можливість брати участь у численних місіях єзуїтів вздовж ріки Святого Лаврентія до Великих Озер для навернення індіанців у християнство, під час однієї з яких в 1668 році Маркетт довідався від членів племені ілінойсів про існування на півдні великої ріки, на пошук якої він відправився у травні 1673 року у складі експедиції з семи чоловік на чолі із мисливцем і дослідником із Монреаля Луї Жольє.
Вирушивши від місця злиття озер Гурон і Мічиган, експедиція досягла верхів'їв Міссісіпі, звідки, була змушена повернутись, зустрівшись із ворожістю місцевих племен. У серпні Маркетт і Жольє, пройшовши понад 4 тисячі кілометрів, повернулись до озера Мічиган, на південному узбережжі котрого поблизу вододілу, що з'єднує його з Міссісіпі, 4 грудня 1674 року Маркетт заснував невеликий місіонерський пост, в якому залишився на зиму. Весною наступного року по дорозі до містечка Сент-Ігнас на протилежному боці Мічигана він помер від дезентерії, якою заразився під час подорожі.
Пам'ятний знак, встановлений у 1882 році на місці поховання Жана Маркетта у місті Сент-Ігнас, штат Мічиган. 29 червня 2011 рік © Brandon Bartoszek
Пам'ятний знак, встановлений у 1882 році на місці поховання Жана Маркетта у місті Сент-Ігнас, штат Мічиган. 29 червня 2011 рік © Brandon Bartoszek
Перша згаднака про місію, засновану Маркеттом, відноситься до 1679 року, коли у своєму щоденнику французький мандрівник Рене Робер Кавельє де ла Саль згадав її під назвою «Шикагу», що було спотворенням слова «шикааква», котре на мові місцевих індіанців ілінойсів означає «дика цибуля», яка росла у великих кількостях в місцевих лісах і на узбережжі однойменної річки. Згодом поблизу єзуїтської місії виникло два селища індіанців-маямі, які шукали французького захисту від ірокезів, а вона сама стала використовуватись для хрещення навколишніх племен.
Першим неіндіанцем, який став постійно жити в Чикаго, був мулат Жан-Батист Пойнт дю Шаблі родом з острова Сан-Домінго (нині - Гаїті), який, рятуючись від англійських властей, що переслідували його за симпатії до Американської революції, в 1790 році перебрався на французьку територію. Через десять років він залишив Чикаго, переїхавши до Французької Луїзіани напередодні війни США із індіанським союзом племен, по завершенні якої територія на південь від озера Мічиган стала власністю американського уряду. Лише 4 серпня 1830 року Чикаго з населенням 100 чоловік увійшло до офіційного реєстру населених пунктів, а 12 серпня 1833 року, коли його наслення досягло 350 чоловік, - отримало статус селища.
Чикаго у 1853 році © United States Library of Congress
Чикаго у 1853 році © United States Library of Congress
Завдяки вигідному географічному розміщенню і багатим навколишнім сільськогосподарським угіддям Чикаго стало бурхливо розвиватись, 4 березня 1837 року отримало статус міста, а після відкриття в 1848 році каналу, що з'єднав Великі озера та ріку Міссісіпі, і залізниці до штату Айова стало важливим портом на шляху з Півночі до Мексиканської затоки, завдяки чому населення Чикаго потроїлось за наступні 6 років, а в 1857 році Чикаго з населенням 90 тисяч чоловік, головним чином німців та ірландців, стало другим у США. За своїм політичним значенням воно випередило Сент-Луїс та Цинциннаті і в 1860 році обидва кандидати в президенти США - і демократ Стівен Дуглас і республіканець Абрахам Лінкольн - номінувались своїми партіями на з'їздах, що пройшли в Чикаго.
Незважаючи на велику пожежу, що в 1871 році знищила більшу частину Чикаго, місто продовжувало бурхливо розвиватись і в період з 1870 по 1900 рік завдяки величезній кількості нових іммігрантів з Європи його населення зросло з 299 тисяч чоловік до майже 1,7 мільйонів, що за темпами приросту стало абсолютним світовим рекордом.
3 грудня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Леннон дає автограф своєму убивці
Фотоархів
Леннон дає автограф своєму убивці
Людина і суспільство
Америка
Нова історія

Головні події 4 грудня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх