На початку німецько-італо-болгарської окупації Греції в роки Другої Світової війни грецька Компартія ініціювала створення Національного Фронту Визволення (ЕАМ), який у лютому 1942 року сформував Армію визволення Греції (ЕЛАС). За роки війни ЕАМ-ЕЛАС став наймасовішою силою Руху опору і восени 1944 року контролював більшу частину континентальної Греції. Лише північний захід країни знаходився під владою Народної Республіканської Грецької Ліги (ЕДЕС), яка стояла на антикомуністичних і антимонархічних позиціях. Незважаючи на ідеологінічні розбіжності ЕЛАС і ЕДЕС певний час співпрацювали між собою і 20 травня 1944 року погодились на участь в уряді Національної єдності.
Останні німецькі підрозділи залишили Афіни 12 жовтня 1944 року і першими місто зайняли загони ЕЛАС. 18 жовтня в столицю прибув уряд у вигнанні, створений у Ливані за сприяння Британії соціалістом Георгіосом Папандреу, після реорганізації якого ЕАМ отримав 7 із 24 міністерств. 5 листопада уряд оголосив про завершення визволення Греції і поставив вимогу до 10 грудня демобілізувати бойові підрозділів ЕЛАС і ЕДЕС, а основу нової грецької армії мали скласти 3-я грецька бригада і грецький спецназ під назвою «Священний загін», які діяли в складі британської армії.
Маючи близько 150 тисяч регулярних військ, Армія визволення ЕЛАС відмовилась підкоритись, її міністри вийшли з коаліційного уряду і на 3 грудня 1944 року керівництво Компартії та Національного Фронту Визволення скликало мітинг в центрі Афін, який завершився зіткненнями з поліцією і загибеллю 33 чоловік. Їх похорони наступного дня також переросли у багатотисячну демонстрацію, яка знову була розстріляна поліцією із ще більшою кількістю жертв. Це спровокувало бойові загони ЕЛАС вступити у збройну боротьбу із силами правопорядку по всьому місту і до кінця дня вони захопили більшу частину Афін.
На захист уряду і поліції виступили британські війська, що привело до кривавих зіткнень із ЕЛАС, яка поширила своє повстання за межі столиці. Для врегулювання конфлікту 25 грудня в Грецію прибув Вінстон Черчілль, який провів триденну нараду за участю грецького уряду, духовенства, політичного керівництва ЕЛАС, представників США і СРСР. Вона завершилась безрезультатно і, ще перебуваючи в Афінах, Черчілль віддав наказ всіма наявними засобами придушити виступ ЕЛАС, яка контролювала до 80% території країни. Проти ЕЛАС, яка відмовилась підкорятись своєму ж політичному керівництву, виступили поліція, спецпризначенці і колишні соратники по Руху опору, підтримувані британською авіацією, флотом, артилерією і танками.
Після втрати кількох тисяч убитими з обох боків, 10 січня 1945 року було підписано перемир'я, яке керівництво ЕЛАС планувало використати для отримання військової допомоги від СРСР. Проте Йосиф Сталін, який у дні підготовки Ялтинської конференції не хотів ускладнень із Великою Британією, через керівника Компартії Болгарії Георгія Дімітрова відповів відмовою, що змусило ЕЛАС, яка відчувала катастрофічну нестачу озброєння, сприпинити опір.
12 лютого у передмісті Афін були підписані Варкізькі угоди, за якими ЕЛАС в обмін на амністію мала бути роззброєна протягом місяця і протягом року в Греції мали пройти демократичні вибори. Проведені в березні 1945 року, вони були проігноровані комуністами, а за підсумками референдуму у вересні 1946 року в Греції була поновлена монархія, що дало можливість повернутись королю Георгу II Глюксбургу. У відповідь комуністи створили Демократичну армію Греції, яка за військової підтримки СРСР, Болгарії, Албанії і Югославії розпочала нову громадянську війну, котра завершилась поразкою, коли весною 1949 року ЦК ВКП(б) дав пряму вказівку Компартії Греції припинити опір.
Коментарі
Дивіться також
• Громадянська війна в Іспанії, 1936
• Початок Другої Світової війни, 1939
• Італія оголосила війну Німеччині, 1943
• Вихід Румунії з війни, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945
• Повалення хунти «Чорних полковників», 1974