цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Розділення Чехословаччини
25 листопада 1992 року Федеральні збори Чеської і Словацької Федеративної Республіки прийняли закон про розділення з 1 січня 1993 року держави на дві окремі країни - Чехію і Словаччину. Незважаючи на багатовікову і глибоку економічну, культурну і побутову інтеграцію між ними, протягом наступних десятиліть ні в Чехії, ні в Словаччині не виник рух за їх возз'єднання, а взаємний політичний вплив залишається мінімальним при збереженні належної взаємної шани.
На обкладинці: Герб Чехо-Словацької Федеративної Республіки у 1990-92 роках
9716
Політика
Володимир Лук'янюк
Спільна держава чехів і словаків виникла в 1918 році на руїнах Австро-Угорської імперії і в наступні десятиліття пережила кілька розпадів і політичних трансформацій. Гегемонія Компартії, яка прийшла до влади у лютому 1948 року і поклала край Третій Чехословацькій республіці, була повалена в результаті Оксамитової революції 1989 року, коли опозиція отримала половину місць в уряді, ініціатор Празької весни Олександр Дубчек став головою парламенту, а правозахисник і дисидент Вацлав Гавел - 10-м президентом Чехословацької Соціалістичної Республіки.
На відміну від подій Празької весни 1968 року, придушеної військами країн Варшавського блоку, керівництво СРСР і особисто її генсек Михайло Горбачов нейтрально сприйняли події у Чехословаччині, що сприяло швидкому демонтажу комуністичної системи. З приходом у владу радикально налаштованих політиків загострились міжнаціональні стосунки, що спочатку проявилось у формальних питаннях як-то назва країни, котра весною 1990 року була змінена на Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР), а після відмови від планової економіки торкнулись економічних протирічь між високорозвинутою Чехією і більш відсталою Словаччиною.
Перехід до ринкової економіки, приватизація, курс на «повернення в Європу», проголошений після виведення в червні 1991 року радянських військ з ЧСФР, зумовили значні економічні трансформації і привели до глибокої економічної кризи. Вихід з неї словацькі політики з партії Рух за демократичну Словаччину, котра перемогла на парламентських виборах 1992 року, вбачали у виході зі складу єдиної держави, в якій федеральний уряд на їх думку вів нерівноправну щодо Словаччини політику, - 17 липня 1992 року Словацька національна Рада прийняла Декларацію про суверенітет Словацької республіки, якою парламентарі закликали до проголошення незалежності Словаччини.
На знак незгоди з цими намірами через три дні у відставку подав прихильник єдиної Чехословаччини президент Вацлав Гавел, а подальші переговори між Чехією і Словаччиною проходили між прем'єр-міністрами Чехії Вацлавом Клаусом та Словаччини Владіміром Мечіаром. 8 липня 1992 року вони вперше зустрілись у Брно, де узгодили основні принципи про поділ федеративної держави, а 26 серпня підписали відповідну угоду. На її підставі 13 листопада Федеральні збори Чехо-Словаччини прийняли закон про розподіл майна, а 25 листопада - конституційний акт про припинення існування ЧСФР як єдиної держави з 1 січня 1993 року.
Більшість федеральних активів були розподілені між Чехією і Словаччиною у співвідношенні від 2 до 1, включаючи закордонну, інфраструктурну і армійську власність (хоча переговори про поділ запасів золота, яке зберігалось в Празі, тривали кілька років), території були розділені вздовж існуючих внутрішніх кордонів (спірні питання вдалось вирішити лише в 1997 році); окремим пунктом угоди про розпуск Чехословаччини була заборона на використання колишніх загальнодержавних символів - чеський лев і словацький подвійний хрест з герба Чехословаччини відійшли до кожної з держав, як і частини гімну федерації, що складався з двох окремих музичних творів, скомпонованих в один. Однак, Чехія, не бажаючи мати за державний біло-червоний прапор Богемії, який використовувала з 1990 року і який відрізнявся від польського лише порядком смуг, 17 грудня 1992 року в порушення конституційного акту 25 листопада в односторонньому порядку узурпувала право на колишній прапор Чехословаччини.
Це був єдиний конфлікт між Чехією і Словаччиною щодо спадщини колишньої спільної держави - на відміну від ситуації із розпадом СРСР, коли його єдиною спдкоємницею стала Російська Федерація, обидві нові держави не претендували на монопольне політичне і майнове правонаступництво ЧСФР і заново й самотстійно вступали в міжнародні інституції та організації, включаючи ОБСЄ та ООН.
Незважаючи на глибоку економічну, культурну і побутову інтеграцію між Чехією і Словаччиною, протягом наступних десятиліть в жодній з них не виник рух за їх возз'єднання, а взаємний політичний вплив став мінімальним при збереженні належної шани одна одній - за неформальним правилом президенти і міністри закордонних справ свій перший і останній візити здійснюють у сусідню республіку, в 2011 році в обох країнах був оголошений траур на знак пошани до останнього президента Чехословаччини Вацлава Гавела, а в 2012 році вони вперше провели спільні урядові засідання на відзначення річниці проголошення у 1918 році незалежності Чехословаччини.
all_inclusive
10 серпня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Альберта Ейнштейна
Правила життя
Правила життя Альберта Ейнштейна
Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 25 листопада

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left24 листопада
26 листопадаkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх