На початку 1920 року протистояння білогвардійського та більшовицького рухів добігало свого логічного кінця. В лютому кораблі Антанти перевезли в Крим білогвардійські війська з Одеси, в березні — з Новоросійська. На півострові опинилися найбільш боєздатні частини Добровольчої армії — Корніловська, Марковська, Алексєєвська і Дроздовська дивізії, частини донських і кубанських козаків. 3 квітня (21 березня) 1920 року Антон Денікін склав повноваження головнокомандуючого, після чого Верховна рада добровольців у Севастополі обрала головнокомандувачем збройними силами Півдня Росії генерала Петра Врангеля.
Підтримуваний Антантою, в червні 1920 року Врангель розпочав наступальну операцію на материкову Україну, в середині місяця захопив частину Донбасу і вдарив по тилах Південно-Західного фронту, що наприкінці червня стабілізувався на лінії Херсон — Нікополь — Бердянськ. Наприкінці липня білогвардійці захопили Олександрівськ (нині — Запоріжжя), однак втратили його вже на початку серпня. Ударна група у складі трьох радянських дивізій форсувала Дніпро біля Берислава й закріпилася на Каховському плацдармі. Тим часом білі, розвиваючи наступ у східному напрямку, зайняли залізничну станцію Маріуполь і Синельникове, створивши загрозу Катеринославу (нині — Дніпро).
За цих обставин нарком військових і морських справ та голова Реввійськради РСФРР Лев Троцький наказав об'єднати війська, що вели бої проти білогвардійців, в окремий Південний фронт на чолі з Михайлом Фрунзе. До його складу крім 13-ої і 2-ої Кінної, увійшла 6-а армія, яку сформували на базі переведених із-за Волги частин, а згодом — 4-а. 27 вересня Фрунзе почав формувати штаб фронту.
28 жовтня 1920 року розпочався генеральний наступ у кримському напрямі. Головний удар було завдано з Каховського плацдарму, і під загрозою оточення війська Врангеля відійшли до Перекопу. Операція закінчилася 3 листопада — втративши 20 тисяч бійців, близько 100 гармат та велику кількість боєприпасів, білогвардійці, не дозволивши себе оточити, відійшли під захист Турецького валу.
Напередодні штурму Перекопу на Південному фронті було зосереджено майже 200 тисяч бійців, зокрема найбільш боєздатні частини махновців. Штурм укріплень лобовими атаками Фрунзе доручив 51-ій дивізії Василя Блюхера, три інші дивізії 6-ої армії і махновці мусили в цей час убрід форсувати Сиваш і через Литовський півострів вийти у тил білим. Операція почалася 8 листопада і виявилася надзвичайно кровопролитною. 11 листопада опір білогвардійців було зламано — не чекаючи повного розгрому, вони вимушено відступили вглиб Кримського півострова, але наступного дня була прорвана оборона білогвардійців в районі Чонгару і в ході масованого наступу до 16 листопада 1920 року кіннота червоних зайняла Керч. Це знаменувало ліквідацію Південного фронту, про що того ж дня і Фрунзе доповів Леніну. Останньою 17 листопада була захоплена Ялта.
Ще до повного розгрому, з кримських портів, починаючи з 12 листопада на цивільних пароплавах і військових кораблях, переважно французьких, до Туреччини було евакуйовано 145,7 тисяч військовослужбовців врангелівських армій та біженців. Ті, хто лишився, наклали головою в часи червоного терору, розгорнутого під керівництвом начальника Кримської ударної групи Особого відділу Південного і Південно-Західного фронту Юхима Євдокимова. Наступними в черзі на знищення стали махновці. Командувач фронту Михайло Фрунзе доручив начальнику тилу 4-ої армії Карлу Грюнштейну таємно здійснити передислокацію військ з метою оточення й наступного знищення махновців у Гуляйполі і Криму. Операція провалилася, і Нестору Махну вдалося з боями вивести основну частину своїх військ з півострова. 30 листопада 1920 року Грюнштейн видав наказ публічно знищувати махновців та всіх, хто перейшов на їх бік чи надавав їм підтримку, широко застосувуючи заручництво цивільного населення.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, 1918
• Взяття Сімферополя українськими військами, 1918
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Друга російсько-українська війна, 1919
• Евакуація французьких військ з Одеси, 1919
• Перегонівський прорив Нестора Махна, 1919
• Падіння Галицької СРР, 1920
• Кримська автономія у складі радянської Росії, 1921