Отримана в битві під Конотопом блискуча перемога над російськими військами стала найбільшим тріумфом антимосковської політики гетьмана Івана Виговського. Проте йому не вдалось скористатись із сприятливої воєнно-політичної ситуації — невдовзі загони запорозького отамана Івана Сірка напали на татарські поселення, що змусило хана Мехмеда вернутися в Крим, а нові антигетьманські виступи, зокрема ніжинського полковника Василя Золотаренка та переяславського Тиміша Цецюри, привели до відставки Виговського і обрання 11 вересня 1659 року новим гетьманом Юрія Хмельницького, оточення якого намагалось вибудувати власну політику в стосунках з російським і польським монархами.
В жовтні 1659 року на козацькій раді в Жердовій Долині було напрацьовано нову концепцію українсько-російських стосунків, за яким передбачалось практично повна незалежність Гетьманщини від Москви. Так, зокрема, Жердівські статті, поряд з вимогами про надання Війську Запорозькому гарантій непорушності його вільностей і прав, зафіксованих угодою 1654 pоку, наголошували на тому, щоб присутність царських воєвод обмежувалась лише Києвом, а в разі потреби у введенні ратних людей царя до інших українських міст, вони повинні були перебувати в підпорядкуванні українського гетьмана.
Для обговорення Жердівських статей 27 (17 за ст.ст.) жовтня 1659 року Юрій Хмельницький прибув до Переяслава на Генеральну військову раду, скликану московським воєводою Олексієм Трубецьким. Більшість на ній мала старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя на чолі з переяславським полковником Тимішем Цицюрою, а саме місто було оточене царськими полками. Рада знову підтвердила гетьманські повноваження Хмельницького, але ні він, ні його оточення не зуміли відстояти жодного положення Жердівських статей. Натомість на раді було підтверджено відновлення правомочності так званих «Прежних статей Богдана Хмельницкого», але зачитана на Переяславській раді 1659 року їх редакція була свідомо сфальсифікована. Так, незважаючи на визнання царем і боярською думою права Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана, відтепер необхідною передумовою визнання правомочності гетьманського обрання ставала поїздка претендента до Москви та отримання там царського затвердження.
Крім того, гетьман втрачав можливість здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами, самостійно вступати у війну, призначати й усувати полковників без згоди царя, а розквартирування московських гарнізонів і воєвод коштом українського населення передбачалось не лише в Києві, але й в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані. Крім цих принципових нововведень, Переяславські статті передбачали підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху і заборону українському духовенству приймати посвяту від Константинопольського патріарха. У 1832 році Переяславські статті в редакції 1659 року увійшли до Зведення законів Російської імперії під назвою «Статті Богдана Хмельницького».
У 1660 році, після поразки військ Юрія Хмельницького у битві під Слободищем, він розірвав воєнно-політичний союз із московським царем і 7 жовтня уклав новий договір з Річчю Посполитою. Слободищенський трактат став початком розколу України за територіальною ознакою і тривалої громадянської війни, яка завершилась в 1663 році обранням на Чорній раді гетьманом промосковськи налаштованого Івана Брюховецького. Того ж року Юрій Хмельницький склав булаву й постригся в ченці Новоскитського монастиря під Чигирином.
Коментарі
Дивіться також
• Гадяцький договір, 1658
• Гетьманство Юрія Хмельницького, 1659
• Слободищенський трактат, 1660
• Чорна рада, 1663
• Андрусівське перемир'я, 1667