цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Династія Габсбургів
24 жовтня 1273 року на німецький престол короновано Рудольфа Габсбурга, що стало початком звеличення династії, яка відіграла важливу роль у історії Європи в наступні 650 років.
На обкладинці: Старовинний герб дому Габсбургів
2511
Політика
Родоначальником дому Габсбургів вважається ельзаський дворянин Гунтрам Багатий, який мав графські володіння у Швабії. Його внук Радбот в 1020-1030-х роках на узбережжі ріки Аре (нині - Швейцарія) збудував невеликий замок, який він назвав Габсбург (від старонімецького hab - брід) і надалі став іменуватися графом Габсбургом, що стало спадкоємним іменем його нащадків. У першій половині XIII століття брати Альбрехт IV і Рудольф III розділили родові володіння - нащадки останнього залишились аристократами регіонального рівня (лінія Габсбург-Лауфенбург), а виходу Габсбургів на європейський рівень історія завдячує синові Альбрехта IV Рудольфові IV.
По смерті батька він успадкував родові володіння Габсбургів в Ельзасі та Швейцарії, а після одруження - графство Гогенберг в центральній Швабії, що зробило його одним з найбільших правителів південно-західної Німеччини. У період після припинення династії Гогенштауфенів на престолі Священної Римської імперії Рудольф IV зумів додатково збільшити свої володіння і на початок 1270-х став найвпливовішим правителем в Швабії, хоча престол цього герцогства йому отримати не вдалося.
Після смерті в 1272 році німецького короля Річарда Корнуольского на з'їзді німецьких князів у Франкфурті Рудольф Габсбург був 1 жовтня 1273 року обраний новим королем Німеччини, завдяки підтримці Фрідріха III Гогенцоллерна, бургграфа Нюренберга, а також герцогів Саксен-Віттенбергського Альбрехта II і Баварського Людвіга II , за яких були видані дочки Рудольфа.
Під іменем Рудольф I він коронувався в Аахені 24 жовтня 1273 року і практично зразу відмовився від претензій німецьких королів на владу в Італії і престол Сицилії, так і не коронувашись як імператор Священної Римської імперії. Натомість він зосередився на зміцненні влади в країні і обмеженні прав удільних князівств, у чому Рудольф I спирався на скликаний в 1274 році парламент. Основним суперником у цьому був чеський король Отакар II Пржемисл, який в 1250-х - 1260-х роках створив велику державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Богемію, Моравію, Австрію, Штирію, Карінтію і Крайну. Після відмови Отакара присягнути на вірність Рудольфу, він був оголошений зрадником і в 1236 році зазнав поразки у війні, в результаті чого під контроль короля Німеччини перейшли всі землі Отакара, крім Чехії і Моравії.
У 1282 році король Рудольф I офіційно передав Австрію і Штирію в спадкове володіння своїм синам, і в них Габсбурги зберігали престол до 1918 року. З часом ядро габсбурзьких володінь у Швейцарії було втрачено, натомість до них приєднались Тіроль і Карінтія, а згодом - землі в Бургундії, Фландрії, Італії, Угорщині, Чехії, Португалії, Мексиці та Іспанії, що спричиняло численні війни по всій Європі.
Іспанська чоловіча гілка Габсбургів обірвалася 1700 року, австрійська - 1780-го; онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ в 1804 році проголосив себе першим імператором новоутвореної Австрійської імперії під іменем Франц I, яка проіснувала до 1918 року, коли престолу зрікся останній правлячий монарх династії Габсбургів цісар Австро-Угорщини Карл I.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 жовтня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх