цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Династія Габсбургів
24 жовтня 1273 року на німецький престол короновано Рудольфа Габсбурга, що стало початком звеличення династії, яка відіграла важливу роль у історії Європи в наступні 650 років.
На обкладинці: Старовинний герб дому Габсбургів
2655
Політика
Родоначальником дому Габсбургів вважається ельзаський дворянин Гунтрам Багатий, який мав графські володіння у Швабії. Його внук Радбот в 1020-1030-х роках на узбережжі ріки Аре (нині - Швейцарія) збудував невеликий замок, який він назвав Габсбург (від старонімецького hab - брід) і надалі став іменуватися графом Габсбургом, що стало спадкоємним іменем його нащадків. У першій половині XIII століття брати Альбрехт IV і Рудольф III розділили родові володіння - нащадки останнього залишились аристократами регіонального рівня (лінія Габсбург-Лауфенбург), а виходу Габсбургів на європейський рівень історія завдячує синові Альбрехта IV Рудольфові IV.
По смерті батька він успадкував родові володіння Габсбургів в Ельзасі та Швейцарії, а після одруження - графство Гогенберг в центральній Швабії, що зробило його одним з найбільших правителів південно-західної Німеччини. У період після припинення династії Гогенштауфенів на престолі Священної Римської імперії Рудольф IV зумів додатково збільшити свої володіння і на початок 1270-х став найвпливовішим правителем в Швабії, хоча престол цього герцогства йому отримати не вдалося.
Після смерті в 1272 році німецького короля Річарда Корнуольского на з'їзді німецьких князів у Франкфурті Рудольф Габсбург був 1 жовтня 1273 року обраний новим королем Німеччини, завдяки підтримці Фрідріха III Гогенцоллерна, бургграфа Нюренберга, а також герцогів Саксен-Віттенбергського Альбрехта II і Баварського Людвіга II , за яких були видані дочки Рудольфа.
Під іменем Рудольф I він коронувався в Аахені 24 жовтня 1273 року і практично зразу відмовився від претензій німецьких королів на владу в Італії і престол Сицилії, так і не коронувашись як імператор Священної Римської імперії. Натомість він зосередився на зміцненні влади в країні і обмеженні прав удільних князівств, у чому Рудольф I спирався на скликаний в 1274 році парламент. Основним суперником у цьому був чеський король Отакар II Пржемисл, який в 1250-х - 1260-х роках створив велику державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Богемію, Моравію, Австрію, Штирію, Карінтію і Крайну. Після відмови Отакара присягнути на вірність Рудольфу, він був оголошений зрадником і в 1236 році зазнав поразки у війні, в результаті чого під контроль короля Німеччини перейшли всі землі Отакара, крім Чехії і Моравії.
У 1282 році король Рудольф I офіційно передав Австрію і Штирію в спадкове володіння своїм синам, і в них Габсбурги зберігали престол до 1918 року. З часом ядро габсбурзьких володінь у Швейцарії було втрачено, натомість до них приєднались Тіроль і Карінтія, а згодом - землі в Бургундії, Фландрії, Італії, Угорщині, Чехії, Португалії, Мексиці та Іспанії, що спричиняло численні війни по всій Європі.
Іспанська чоловіча гілка Габсбургів обірвалася 1700 року, австрійська - 1780-го; онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ в 1804 році проголосив себе першим імператором новоутвореної Австрійської імперії під іменем Франц I, яка проіснувала до 1918 року, коли престолу зрікся останній правлячий монарх династії Габсбургів цісар Австро-Угорщини Карл I.

Коментарі

Дивіться також

Повстання «Ніка»
Політика
Повстання «Ніка»
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 жовтня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх