цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Поразка Варшавського повстання
7792
2 жовтня 1944 року у місті Ожарув генерал Тадеуш Бур-Коморовський підписав з німцями угоду про капітуляцію Армії Крайової і здачу в полон учасників повстання, яке тривало 63 дні і привело до загибелі не менше 235 тисяч чоловік. Більшість жителів Варшави були депортовані до концтаборів і на примусові роботи до Німеччини.
На обкладинці: Бійці Армії Крайової готуються до капітуляції, 11 жовтня 1944 року
Після висадки союзників у Нормандії на початку червня 1944 року Радянська Армія отримала можливість для широкомасштабного наступу в Білорусії і 29 липня форсувала Віслу, створивши за наступні дні на її правому березі кілька плацдармів для наступу на Варшаву. У його ході 21 липня у Москві ліві польські партії створили Польський комітет національного звільнення (ПКНЗ), який проголосив себе тимчасовим урядом Польщі і отримав визнання Радянського Союзу, який зобов'язався передати ПКНЗ владу на звільнених від Німеччині польських територіях, попри те, що з 1939 року у Лондоні діяв уряд Польщі у вигнанні, якому підпорядковувалась більша частина антинімецького спротиву, включаючи Армію Крайову.
Її командування підготувала план «Буря», який передбачав взяття під контроль польських територій, з яких відступатиме німецька армія, до вступу на них військ СРСР, і де мали б бути легалізовані структури еміграційного уряду. 25 липня 1944 року керівництво Армії Крайової прийняло рішення про підготовку повстання у Варшаві, яке почалось 1 серпня, коли ПКНЗ пермістився у Люблін, - хибний розрахунок на те, що повстання буде підтримане Великобританією, а Радянська Армія увійде у Варшаву за 3-4 дні, призвів до того, що повстання розтягнулось на кілька місяців.
Попри зусилля Вінстона Черчілля і Франкліна Рузвельта надати воєнну допомогу повсталим, Йосиф Сталін, прагнучи змусити польський уряд у Лондоні до співпраці із ПКНЗ і відмовитись від територій, зайнятих СРСР у вересні 1939 року, відмовив у наданні повітряного коридору, і протягом серпня британські ВПС здійснили лише кілька рейсів з аеродромів в Італії, під час яких скинули 146 підготовлених диверсантів і контейнери з провіантом, котрі приземлились далеко від Варшави.
Не зумівши взяти під контроль стратегічні об'єкти, погано озброєні повстанці змогли захопити лише третину міста у різних його районах, опинившись в оточенні німецьких підрозділів, які створили п'ять секторів оборони і замінували мости та стратегічні комунікації. Так і не дочекавшись радянського наступу, передові підрозділи якої стояли у передмісті польської столиці, 3 серпня Армія Крайова втратила правобережний район Прага, а після прибуття через два дні підкріплення у вигляді підрозділів СС генерала Еріха фон Баха-Целевського і російських частин «РОНА» генерал-майора Броніслава Камінського почався широкомасштабний наступ на підконтрольні повсталим райони Варшави з використанням танків і авіації, який тривав до 17 серпня.
Червоним відмічено райони Варшави, підконтрольні Армії Крайовій станом на 4 серпня, синім - на 10 вересня 1944 року
Червоним відмічено райони Варшави, підконтрольні Армії Крайовій станом на 4 серпня, синім - на 10 вересня 1944 року
18 серпня 1944 року командуючий німецькими силами генерал Еріх Бах-Зелевський запропонував Армії Крайовій скласти зброю і, не отримавши відповіді, продовжив бойові дії - 2 вересня було взяте під контроль Старе місто, після чого повстанцям надійшла ще одна пропозиція про капітуляцію на почесних умовах, яка була прийнята урядом в Лондоні 7 вересня. Цього ж дня почались німецько-польські переговори при посередництві Червного Хреста, які тривали три тижні. За цей час німцями були зайняті райони Мокотув, Жолібож і Кампінос.
Зліва направо - полковник Казімєж Іранек-Осмецький, генерал Еріх фон Бах-Целевський і підполковник Зигмунт Добровольський під час підписання акту про капітуляцію Армії Крайової, 2 жовтня 1944 року
Зліва направо - полковник Казімєж Іранек-Осмецький, генерал Еріх фон Бах-Целевський і підполковник Зигмунт Добровольський під час підписання акту про капітуляцію Армії Крайової, 2 жовтня 1944 року
30 вересня 1944 року командуючим Армії Крайової був призначений генерал Тадеуш Бур-Коморовський, за наказом якого наступного дня повстанці припинили вогонь. 2 жовтня в штабі Баха-Залевського в Ожаруві був підписаний акт про капітуляцію, за яким бійці Армії Крайової мали здатись на правах військовополонених - за 63 дні повстання вона втратила близько 10 тисяч убитими, 6 тисяч пропалими без вісті і 15 тисяч пораненими; ще 17 тисяч, включаючи 6 генералів і більше 900 офіцерів, протягом першої декади жовтня здалось у полон. Німці, включаючи російські підрозділи, втратили убитими 1570 чоловік, 7 тисяч пропалими без вісті і 9 тисяч пораненими; більшість із 2 тисяч німецьких полонених були звільнені за умовами капітуляції.
Тадеуш Бур-Коморовський (зліва) і Еріх фон Бах-Целевський після підписання акту про капітуляцію, 2 жовтня 1944 року © КМВ
Тадеуш Бур-Коморовський (зліва) і Еріх фон Бах-Целевський після підписання акту про капітуляцію, 2 жовтня 1944 року © КМВ
Хоча точна кількість жертв залишається невідомою, за оцінками, під час Варшавського повстання загинуло до 200 тисяч цивільних осіб. За час міських боїв місто втратило чверть будівель і ще 35% німці зруйнували після капітуляції повстанців, відправивши жителів знищених кварталів до концтаборів і на примусові роботи до Німеччини. До січня 1945 року, коли зруйнована на 85% Варшава була звільнена, в ній проживало не більше 20 тисяч чоловік.
Після підписання капітуляції Тадеуш Бур-Коморовський утримувався в офіцерському таборі для військових полонених в замку Колдіц (Саксонія), звідки був звільнений американцями 4 травня 1945 року. У повоєнний період був командуючим польських збройних сил на Західному Фронті та в. о. прем'єра уряду Польщі у вигнанні у Лондоні, де помер у 1977 році.
Генерал поліції і військ СС Еріх фон Бах-Целевський, за наказом якого 28 серпня 1944 року за звірства під час придушення Варшавського повстання, був розстріляний командуючий російськими військами ваффен-бригадефюрер Броніслав Камінський, по війні став ключовим свідком обвинувачення на Нюрнберзькому процесі, у 1951 році був засуджений до 10 років, у 1961 році отримав 4,5 роки тюрми за участь у вбивстві під час «Ночі довгих ножів», а наступного - отримав пожиттєвий термін за вбивства шістьох комуністів у 1933 році і помер через десять років у тюремній лікарні.

Теги: Варшава, Польща, СРСР, Третій рейх.

Дивіться також

Теракти в Парижі
Фотоархів
Теракти в Парижі
Війни
Битви
Європа
Новітня історія

Головні події 2 жовтня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх