цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Нормандське завоювання Англії
28 вересня 1066 року на південно-східному узбережжі Англії на чолі нормано-французької армії висадився герцог Нормандії Вільгельм Завойовник. В жовтні у битві біля Гастінгса він розбив війська короля Гарольда II і в грудні отримав корону англосаксонських королів.
На обкладинці: Вільгельм Завойовник
7576
Війни
Вільгельм був незаконно народженим сином герцога Нормандії Роберта I, котрий, не маючи інших синів, зробив його своїм спадкоємцем - в 1136 році у віці семи років Вільгельм став герцогом Нормандії. В 1051 році він відвідав свого кузена бездітного короля Англії Едуарда Сповідника, котрий, згідно з нормандськими історичними джерелами, пообіцяв Вільгельму англійський престол. Але в червні 1066 року на смертному ложі Едуард змінив своє рішення і наступним королем Англії назвав Гарольда Годвіна, главу могутнього роду, багатшого і сильнішого за самого англійського короля.
По смерті Едуарда Гарольд Годвін був проголошений королем Англії Гарольдом II. Вільгельм зразу ж заявив свої претензії на англійський престол, спираючись на васальну присягу, котру нібито (за нормандськими джерелами) Гарольд дав Вільгельму, коли попав до нього в полон у 1064 році. Нормандського герцога підтримав папа римський, приславши йому прапор Св.Петра, і 28 вересня 1066 року Вільгельм висадився в Певенсі на чолі 7-тисячного війська. 14 жовтня він розбив війська Гарольда у битві біля Гастінгса, в котрій загинув сам король, і 25 грудня у Вестмінстері став першим нормандським королем на англійському престолі - англосаксонський етап в англійській історії завершився.
Хоч із самого початку Вільгельм підкреслював законність свого права на престол, у нього не було кровного зв’язку з англосаксонськими королями, і влада нормандців деякий час спиралась винятково на військову силу. Всією країною були зведені королівські замки, які контролювали прилеглі території. Землі англосаксонської знаті конфіскувались і передавались північнофранцузьким лицарям й баронам. Вищі посади в адміністрації короля й пости у церковній ієрархії стали заміщуватись нормандцями. Взимку 1069 року почалась знаменита кампанія «Спустошення Півночі», в ході якої до літа 1070 року Йоркшир й інші північноанглійські графства були цілковито розграбовані військами Вільгельма, а їх населення різко зменшилось через убивства й утечі до інших частин Англії. Планомірне знищення населення й господарства Північної Англії, наслідки якого відчувались ще за десятиріччя після походів Вільгельма, було здійснено для ліквідації самої можливості повстань проти влади короля.
У 1070 році Вільгельм домігся виходу з Англії данців, а наступного року придушив останній осередок англосаксонського спротиву на острові Ілі; у серпні 1072 року Вільгельм вторгся на територію Шотландії і домігся від короля Малколма III визнати Вільгельма королем Англії та зобов’язатись не надавати притулку ворогам короля.
Найбільшим досягненням правління Вільгельма Завойовника можна вважати загальний перепис земельних володінь в Англії (1086), результати якого були наведені у двотомній Книзі страшного суду. Це найцінніше джерело зі стану англо-нормандського суспільства кінця XI століття, що не мало аналогів у середньовічній Європі. За Вільгельма французька мова стала офіційною мовою королівського двору і, змішавшись з англо-саксонською, дала народження сучасній англійській.
По смерті Вільгельма I в 1087 році, королем Англії став його син Вільгельм (Вільям) II Рудий (Руфус), а герцогом Нормандії, де існувало спадкове право, мав стати старший син Роберт Куртгьоз.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Фрідріха Великого
Правила життя
Правила життя Фрідріха Великого
Війни
Європа
Середньовіччя

Головні події 28 вересня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх