Завершення
експедиції Магеллана
Подорожі і відкриттяВолодимир Лук'янюк
6 вересня 1522 року, майже через 36 місяців від початку експедиції Фернана Магеллана, лише одне з п'яти суден, завантажена прянощами каракка «Вікторія» з 18-а членами екіпажу, повернулась до Іспанії. Сам Магеллан загинув на відкритих ним для європейців Філіппінах і першу кругосвітню експедицію завершив боцман Хуан Себастьян Елькано. На обкладинці: Хуан Себастьян Елькано (1476-1526)
42906
Читати 7 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Експедиція Фернана Магелана, що 20 вересня 1519 року відправилась з порту Санлукар-де-Баррамеда на пошуки західного шляху до Островів прянощів у Південно-Східній Азії, дісталась Південної Америки 13 грудня. Коли під час зимівлі біля берегів Патагонії на трьох кораблях у квітні 1520 року піднявся бунт, Магеллану вдалось досить швидко придушити його силою двох найслабших, але вірних йому кораблів — у перші миті переговорів із заколотниками був убитий капітан «Вікторії» Луї де Мендоса, після чого без опору здався екіпаж його судна, а 2 квітня здались і заблоковані у вузькій протоці «Консепсьйон» і «Сан-Антоніо». Сорок найактивніших бунтівників були засуджені до страти, але помилувані Магелланом, окрім капітана Гаспара де Кессади, обезголовленого і четвертованого 7 квітня. Живим залишився і підбурювач заколоту капітан «Консепсьйона» Хуан де Картахена, життя якому врятувала висока посада його батька, що як керівник Торгівельної палати відав усіма заморськими територіями Кастилії. Проте 24 серпня, коли експедиція продовжила плавання, він разом зі священником Педро Санчесом де ла Рейна був залишений на безлюдному березі з невеликим запасом харчів і води.

Ще у період зимівлі пішла на дно каравела «Сантьяго», 22 травня розбившись на скелях у гирлі ріки Санта-Крус за сотню миль від основної стоянки, де її команда рибалила і запасалась дровами та водою. Майже весь екіпаж вцілів, проте на його порятунок і виловлювання з моря вціліх решток «Сантьяго» пішло два місяці, і лише 21 жовтня експедиція підійшла до місця, відомого зараз як мис Дів. Відправлений на розвідку «Сан-Антоніо» виявив попереду вузький, невідомої довжини (як виявилось — 570 кілометрів) прохід з поривчастими вітрами і сильною течією, який, імовірно, і був розшукуваною Магелланом протокою, що з'єднує Атлантичний і Тихий океан. Однак далі плисти команда «Сан-Антоніо» відмовилась: усунувши капітана Альваро де Мескіта, під началом лоцмана Ештевана Гомеша 6 травня 1521 року вона дісталась у Севільї, де була віддана під суд.

Втрата найбільшого корабля з великими запасами провізії далась взнаки коли експедиція, подолавши 28 листопада протоку, названу на честь Всіх святих (нині відомою як Магелланова), здійснювала майже чотиримісячне плавання через безлюдні простори Тихого океану. Знесилена цингою і голодом, що змусив їсти корабельних щурів, вона лише 6 березня 1521 року дісталась острова Гуам, значно північніше Молуккських островів, які й були метою Магеллана.

«Протягом трьох місяців і 20 днів ми були повністю позбавлені свіжої їжі. Ми харчувались сухарями, які вже були не сухарями, а пилом, змішаним з черв'яками, які зжерли найкращі сухарі. Вони сильно смерділи щурячою сечею. Ми пили жовту воду, яка гнила вже багато днів. Ми також їли волову шкіру, яка захищала грот-грей від перетирання [...] Ми часто їли деревяні опилки. Щури продавались по півдуката за штуку, але й за таку ціну їх неможливо було дістати» — Учасник експедиції Антоніо Пігафетта «Звіт про першу подорож навколо світу», 1525 рік

Пограбувавши місцеве населення, флотилія продовжила плавання на Захід, і 16 березня перші європейці дістались островів, названих ними на честь Святого Лазаря (нині — Філіппінський архіпелаг). Острів Себу виявився густо заселеним, достатньо цивілізованим з активною торгівлею, проте спроба іспанців втрутитись у місцеву міжусобицю закінчилась фатально: 21 квітня був убитий Магеллан і 9 членів екіпажу, а 1 травня — ще 27 чоловік, включаючи капітанів Жуана Серрана, Дуарте Барбоза і Афонсо де Гоіса.

Діставшись наступного дня острова Бохол, іспанці виявили, що з усієї експедиції живими залишилось лише 108 чоловік. Цього було недостатньо для трьох кораблів і після спалення найбільш постраждалого у сутичках «Консепсьйона», його екіпаж, такелаж, вантаж і озброєння поділили між «Тринідадом», який очолив лоцман Хуан Лопес де Карвальйо, та «Вікторією» на чолі з шерифом (головним військовим розпорядником) експедиції Гонсало Гомесом де Еспінозою. Як один з найближчих до Магеллана людей, який свого часу, власне, і придушив заколот у Патагонії, у вересні Еспіноза домігся усунення Карвальйо з посади генерал-капітана (керівника експедиції), котру зайняв сам, призначивши замість себе капітаном «Вікторії» 35-річного боцмана Хуана Себастьяна Елькано, одного з найактивніших учасників заколоту, у покарання за який він провів у кандалах 5 місяців.

Учасник морськох воєнних експедицій в Італію і Алжир, баск Хуан Себастьян Елькано, щоб виплатити зарплату своєму екіпажу, взяв позику у генуезьких банкірів під заставу судна, яку не зміг погасити і втратив корабель. За кастильськими законами це було розцінено як продаж військового корабля супротивнику і Елькано очікувало тривале увязнення. Умовою його помилування стала участь в експедиції Фернана Магеллана і він вимушено завербувався боцманом на каракку «Вікторія»

7 листопада 1521 року експедиції дісталась Молуккських островів, де завантажилась гвоздикою і вже готувалась до відплиття, коли 18 грудня у «Тринідаді» було виявлено пробоїну. Він залишився на острові Тидоре на ремонт, а «Вікторія», поповнивши екіпаж туземцями, через три дні рушила на батьківщину. Вона перетнула Індійський океан, уникаючи португальських портів, пройшла вздовж узбережжя Африки, 22 травня оминула мис Доброї Надії, і після двох місяців неперервного плавання 9 липня дісталась островів Зеленого мису, де під час поповнення запасів провізії і води португальцями у полон було взято 13 членів її екіпажу.

Рятуючись від захоплення, «Вікторія» негайно знялась з якоря, і в суботу 6 вересня 1522 року, через 35 місяців і 16 днів від початку експедиції з 18-а членами екіпажу на борту повернулась у порт Санлукар-де-Баррамеда. Піднявшись по ріці Гуадалківір, 8 вересня вона прибула в Севілью, завершивши перше у світі кругосвітнє плавання. У порту її зустрічали представники міської влади, Торгівельної палати і великий натовп цікавих. Екіпаж зійшов на берег лише наступного ранку — помиті і причепурені моряки у білих сорочках зі свічками в руках взяли участь у ході до церкви Санта-Марія-де-ла-Вікторія і каплиці Богородиці собору святої Марії. 13 їх колег (і серед них один малаєць, єдиний, що вижив за 10 місяців плавання), захоплених на островах Зеленого мису в полон, змогли повернутись в Іспанію лише через п'ять місяців.

Тим часом Гонсало Еспіноза, який з острова Тидоре відплив лише 16 квітня 1522 року, вирішив повертатись на батьківщину східним маршрутом. Рухаючись Тихим океаном у напрямку до Панами, «Тринідад» попав у зону зустрічних вітрів і, зазнавши пошкоджень під час шторму, втратив частину екіпажу й був захоплений у полон португальцем Антоніо де Бріто. П'ять моряків, включаючи Еспінозу, лише у 1525 році прибули до Португалії і четверо з них (німець-артилерист Ганс Варґу помер у лісабонській в'язниці) були звільнені через два роки.

Хуан Себастьяна Елькано, винагороджений Карлом I Габсбургом гербом із зображенням глобуса і гаслом «Primus circumdedisti me» («Перший обійшов навкруги»), був посвячений в лицарі Ордену Сантьяго і отримав постійне щорічне утримання у розмірі п'ятисот дукатів. У 1525 році він в якості лоцмана і заступника керівника приєднався до експедиції Гарсії Жофре де Лоайса, спорядженої королем для завоювання Молуккських островів, під час якої помер від цинги 4 серпня 1526 року на борту судна «Санта-Марія-де-ла-Вікторія», що саме наближалось до острова Гуам у Тихому океані відкритим Магелланом піденно-західним шляхом.

Друк 6
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 2 вересня 2012, востаннє оновлено 6 вересня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 6 вересня

Битва на ріці Фріґід

394
#ЦейДень

Все про 6 вересня

Події, факти, персоналії

Помер Сулейман Пишний

1566

Початок української колонізації Канади

1891