цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Вихід Румунії з війни
23 серпня 1944 року за наказом короля Румунії Міхая був заарештований прем'єр-міністр маршал Йон Антонеску, що фактично означало розрив союзного договору Румунії з Німеччиною, про що офіційно було повідомлено наступного дня.
На обкладинці: Міхай I, 1938 рік
2905
Друга Світова війна
Володимир Лук'янюк
Йон Антонеску прийшов до влади 4 вересня 1940 року, коли король Кароль II Гогенцоллерн-Зігмарінген призначив його прем'єр-міністром під тиском обставин - Румунію охопили демонстрації протесту невдоволених результатами принизливої політики короля: 27 червня Румунія прийняла ультиматум Радянського Союзу і втратила Північну Буковину та Бесарабію, 30 серпня за рішенням Другого віденського арбітражу була змушена передати Угорщині частину Трансільванії, а 7 вересня за Крайовським мирним договором мала відбутись передача Болгарії Південної Добруджі.
Наступного дня після свого призначення Антонеску зажадав від Кароля II зречення влади на користь його 19-річного сина Міхая I й залишити країну. Спираючись на ультраправу партію «Залізна гвардія», Антонеску сформував новий уряд, призначивши її лідера Хорію Сіма віце-прем'єром і командувачем легіонерського руху. 23 листопада Румунія приєналась до Троїстого союзу (Німеччина - Італія - Японія), після чого була оголошена націонал-легіонерською державою, а «Залізна гвардія» - правлячою партією.
Йон Антонеску, 15 червня 1942 року
Йон Антонеску, 15 червня 1942 року
Коли у січні 1941 року в Румунію для захисту нафтових родовищ були введені німецькі війська, «Залізна гвардія», яка провадила політику антикапіталізму і антисемітизму, чинила репресії проти політичних опонентів, здійснила спробу перевороту, однак зазнала невдачі - більше 9 тисяч її членів були заарештовані, «Залізна гвардія» розпущена, а Хорія Сіма мусив рятуватись втечею до Німеччини, де був заарештований.
Розпустивши уряд, Йон Антонеску оголосив себе кондуктером (вождем) Румунії і головнокомандуючим, розпустив партії, обмежив дію конституції, правлячи країною шляхом видачі власних указів, що мали силу законів. 22 червня 1941 року Румунія підтримала Німеччину у війні проти Радянського Союзу, окупувала Буковину, Бесарабію, Одеську та Миколаївську області України і відрядила на Східний фронт 22 дивізії.
Міхай Гогенцоллерн-Зігмарінген, 2011 рік
Міхай Гогенцоллерн-Зігмарінген, 2011 рік
Однак, після поразки під Сталінградом у січні 1943 року, де були розбиті 18 румунських дивізій, Антонеску почав підготовку до виходу Румунії з війни, обмежуючись лише економічною підтримкою Німеччини. Розгром румунсько-німецьких військ в ході Яссько-кишинівської операції в серпні 1944 року підірвав авторитет Антонеску, члени уряду якого почали шукати контактів із опозиційними і антифашистськими партіями для повалення диктатури маршала. Коли 23 серпня 1944 року в Бухаресті почались перші заворушення, король Міхай I викликав Антонеску у королівський палац, де той був заарештований; того ж дня були заарештовані і вищі армійські керівники, вірні Антонеску.
Наступного дня був сформований новий уряд на чолі із генералом Костянтином Сенетеску, який оголосив про вихід Румунії з війни на боці Німеччини, і зажадав від німецьких військ у найкоротші терміни залишити територію країни. Після того як у відповідь німецька авіація 24 серпня провела бомбардування Бухаресту, уряд Сенетеску оголосив війну Німеччині та звернувся до Радянського Союзу по допомогу. 12 вересня 1944 року в Москві радянський уряд від імені союзників - СРСР, Великобританії і США - підписав угоду про перемир'я з Румунією, яка була звільнена від німецьких військ у жовтні того ж року.
Під тиском СРСР 2 грудня 1944 року генерал Сенетеску був змушений піти у відставку, а генерал Ніколае Редеску, що змінив його, втратив владу у березні 1945 року внаслідок ініційованих комуністами заворушень. Йон Антонеску був переданий радянським властям і вивезений до СРСР, звідки повернутий в 1946 році і відданий під суд, за вироком якого був страчений 1 червня 1946 року.
Протягом двох років Румунія залишалась монархією на чолі з Міхаєм I, який 6 липня 1945 року був нагороджений радянським орденом «Перемога», - він був 16-м із нагороджених і третім із іноземців. Проте це не завадило прокомуністичному уряду Румунії в грудні 1947 року відмінити монархію і проголосити Народну Республіку - Міхай I останнім з трьох східноєвропейських монархів емігрував, поселившись у Швейцарії, де й проживає до сьогодні.
21 серпня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Друга Світова війна
Європа
Новітня історія

Головні події 23 серпня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left22 серпня
24 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх