цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Незалежність Афганістану
Після завершення мирних переговорів у Равалпінді, які підвели підсумки Третьої Англо-афганської війни, 19 серпня 1919 року емір Афганістану Аманулла-хан проголосив відновлення незалежності Афганістану. Спроби укласти зі Сполученим Королівством договір про дружбу і добросусідство завершились безрезультатно і в 1921 році нова британо-афганська угода лише підтвердила досягнуті раніше домовленості про розмежування кордону.
На обкладинці: Прапор емірату і королівства Афганістан у 1919-28 роках
2579
Політика
Володимир Лук'янюк
У 1747 році Ахмед-шах з пуштунського племені абдалі (дурані) зумів витіснити іранців з околиць Кабула, Кандагара і Герата, відвоював у монголів Хорасан, Сінд, Пенджаб, Кашмір, узбецькі землі від Гіндукушу до Аму-Дар'ї, на території яких заснував самостійну державу. Через півстоліття вона внаслідок міжусобиць розпалась на Гератське, Кабульське, Кандагарське і Пешаварське князівства, які до середини 1830-х років вели між собою виснажливі війни.
В міру просування Російської імперії на Кавказ і в Середню Азію, контроль над Афганістаном став критично важливий для Британської Ост-Індської компанії, і в 1838 році, після того як емір Дост Мухаммед розпочав переговори з Росією про надання підтримки у війні проти останнього з непідкорених ним Гератського князівства, Великобриитанія розпочала свою першу Афганську війну, яка закінчилась для неї поразкою в січні 1842 року.
Дост Мухаммед став засновником нової династії пуштунських правителів Баракзай, яка правила Афганістаном до повалення монархії у 1978 році
У Другій Англо-афганській війні 1878-80 років Афганський емірат зазнав поразки і за Гандамакською угодою втратив частину володінь, приєднаних до Британської Індії, і, формально залишаючись незалежним, фактично став протекторатом Великобританії, яка визначала всі аспекти його зовнішньої політики і гарантувала захист від будь-якої іноземної агресії. Протягом наступних 40 років лояльність афганських правителів забезпечувалась значною фінансовою підтримкою Британії, однак ситуація змінилась зі смертю Хабібулли-хана з роду Баракзаїв, після вбивства якого 20 лютого 1919 року претензії на престол заявили його брат Насрулла-хан, що представляв лояльну до британців консервативну еліту країни, і його син Аманулла-хан, прихильник модернізації патріархального устрою держави.
Проголосивши себе еміром, Аманулла заарештував опонента за звинуваченням у вбивстві батька, оголосив відмову від дотримання Гандамакської угоди і курс на побудову в Афганістані демократичного суспільства. 3 травня 1919 року силами 50000-тисячної армії і за підтримки близько 30 тисяч військ з числа прикордонних з Індією племен, він розпочав війну з Великобританією. Завдяки чисельній перевазі і кращій військовій злагодженності британські війська відбили перші атаки, перейшли у наступ на афганській території, проте в кінці травня зазнали кількох поразок під час боїв у горах.
Досягнувши лише кількох тактичних перемог і не в змозі перейти до рішучого наступу, британці погодились на пропозицію про тимчасове перемир'я і 3 червня у Равалпінді (нині - Пакистан) розпочались переговори між афганською місією, очолюваною міністром внутрішніх справ Алі-Ахмад Ханом, і британською на чолі з міністром закордонних справ Індії сером Гамільтоном Грантом. Вони завершились підписанням 8 серпня 1919 року угоди, за якою Сполучене Королівство припиняло фінансову підтримку Афганістану, в якості кордону визнавало т. зв. «Лінію Дюрана», створену в 1896 році для демаркації економічних інтересів Афганістану і Британської Індії, і висловлювало готовність через шість місяців укласти з Афганістаном договір про добросусідство, якщо той підтвердить «щирість прагнення відновити дружбу з британським урядом».
Найважливішим результатом переговорів був долучений до Равалпідського договору лист Гранта, в якому він заявив, що «...вказаним договором і цим листом Афганістан офіційно визнається вільним і незалежним у своїх внутрішніх і зовнішніх справах». На його підставі 19 серпня 1919 року у Кабулі Аманулла-хан проголосив відновлення незалежності Афганського Емірату.
Король Аманулла-хан, друга половина 1920-х років. Запровадження ним європейського одягу серед чоловіків і, особливо, жінок у 1929 році стало каталізатором антимонархічного повстання і привело до втрати першим афганським королем влади.
Король Аманулла-хан, друга половина 1920-х років. Запровадження ним європейського одягу серед чоловіків і, особливо, жінок у 1929 році стало каталізатором антимонархічного повстання і привело до втрати першим афганським королем влади.
Англо-афганські переговори, які розпочались у квітні 1920 року, проходили в чотири етапи, на кожному з яких сторони висували нові взаємні претензії і вимоги, були на грані зриву після укладення Афганістаном договору про дружбу з більшовицькою РРСФР в травні 1921 року, і завершились практично безрезультатно - підписана 22 листопада 1921 року угода лише підтверджувала всі положення Равалпіндського договору і передбачала встановлення торговельних відносин, налагодження поштового зв'язку та обмін інформацією про військові операції прикордонних племен. Вона могла бути оскаржена протягом трьох років кожною зі сторін і через відсутність альтернативи діяла до набуття Індією незалежності в 1947 році.
2640-кілометровий індо-афганський кордон, відомий як «Лінія Дюрана», проліг по території пуштунських і белуджських племен, які виявились політично розділеними, і ніколи не визнавався за остаточний міждержавний кордон ні монархічною ні республіканською владами Афганістану
Проголосивши курс на політичний нейтралітет, Аманулла-хан провів низку реформ, спрямованих на модернізацію країни, у 1923 році ініціював прийняття першої конституції Афганістану, запровадив носіння європейського одягу, освіту для жінок. У 1926 році він прийняв титул падишаха (короля) Афганістану і правив до 1929 року, коли був змушений зректись престолу і виїхати з країни в результаті селянського повстання, після придушення якого четвертим, і передостаннім, королем Афганістану став Мухаммед Надір-шах.
all_inclusive
5 липня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Шарля де Голля
Правила життя
Правила життя Шарля де Голля
Політика
Азія
Новітня історія
Інтербелум

Головні події 19 серпня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left18 серпня
20 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх