цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Стюарти на англійському престолі
25 липня 1603 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні шотландський король Яків VI був коронований королем Англії під іменем Яків I. Шотландія та Англія під владою єдиного короля залишались незалежними державами, якими Яків Стюарт керував на правах особистої унії.
На обкладинці: Джон Декріц «Король Англії, Ірландії і Шотландії Яків I», бл. 1605 року
12717
Політика
Володимир Лук'янюк, 3 квітня 2015
Після зречення своєї матері в 1567 році, Яків у однорічному віці став королем Шотландії Яковом VI і в 1586 році уклав угоду з англійською королевою Єлизаветою про союз і взаємодопомогу у разі агресії третіх країн. Будучи бездітною, Єлизавета Тюдор перед своєю смертю 24 березня 1603 року призначила його своїм спадкоємцем як свого племінника і праправнука засновника династії Тюдорів Геріха VII.
Через тиждень в Единбурзі Яків VI був проголошений королем Англії, а через два місяці вирушив в Лондон, де коронувався 25 липня 1603 року під іменем Яків I. Незважаючи на те, що в Шотландії вже півстоліття панувало пресвітеріанство, Яків I вбачав у ньому загрозу королівській владі і запобіг пресвітеріанським та пуританським реформам в Англії. Це спровокувало спробу католиків організувати змову проти Якова I та парламенту метою відновлення в Англії католицизму.
Продовжуючи політику Єлизавети I, Яків активізував колонізацію Ірландії, де скасував місцеве звичаєве право, придушив антианглійське повстання 1608 року, підпорядкувавши місцевих кланових лідерів центральній владі, і стимулював заселення Ольстера англо-шотландськими колоністами. У 1621 році він санкціонував шотландську колонізацію Північної Америки, де на узбережжі сучасної Канади було засновано ряд поселень у Новій Шотландії.
Незважаючи на постійні конфлікти з парламентом, поміркованість Якова I і його здатність до компромісів забезпечили сорокарічний період миру та зближення з континентальними державами Європи, особливо з протестантськими князівствами Німеччини. Не бажаючи конфліктувати з Іспанією він відмовився вступати у Тридцятирічну війну і зробив це лише наприкінці свого життя під тиском англійського парламенту в обмін на затвердження державних субсидій королю. При цьому парламент отримав право на оголошення імпічменту вищим посадовим особам країни і право контролю за королівськими видатками. Конфлікти з парламентом продовжились і за правління сина Якова, який помер в 1625 році, Карла I, котрий був страчений в ході Англійської революції.
Почавши першим називати себе королем Великої Британії, Яків I так і не зумів юридично об'єднати дві держави. Шотладський і англійський парламенти створили спільну комісію з робробки договору про об'єднання, але вона зазнала невдачі через опір англійців, стурбованих перспективою втрати Англією своїх свобод після створення єдиної монархічної структури. Це вдалось зробити лише в 1707 році за правління королеви Анни, останньої представниці династії Стюартів, якій у 1714 році на зміну прийшов Ганноверський дім.
3 квітня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також



20 ТИСЯЧ СЛІВ

чужомовного походження
Політика
Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 25 липня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх