цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Битва народів на Каталаунських полях
20 червня 451 року в битві на Каталаунських полях війська Західної Римської імперії під керівництвом полководця Аеція в союзі з армією Тулузького королівства вестготів зупинили навалу коаліції варварських племен гунів і германців під проводом Аттіли в Галлію. Ця битва, в якій загинуло від 190 до 300 тисяч чоловік, вважається найбільшою і найкровопролитнішою у Європі V століття.
На обкладинці: Заставка гри «Total War» © Creative Assembly
5836
Битви
Володимир Лук'янюк, 5 червня 2016
У кінці IV століття гуни підкорили більшість племен Причорномор'я і у Паннонії (територія сучасної Угорщини і, частково, Австрії) створили племінний союз, війська якого отримали статус федератів Західної Римської імперії - вони були настільки потужними, що Східна Римська імперія була змушена платити гунам щорічну данину, а імператор Заходу Валентініан III наймав їх для боротьби проти германців.
У 434 році гунів очолив вождь Атілла і змусив Константинополь подвоїти суму щорічної данини, що не завадило йому продовжувати набіги на ослаблену війнами, голодом і землетрусами Візантію протягом наступних десятиліть - найспустошливіший з них відбувся в 449 році, коли гуни дійшли до Фермопіл і лише фортечні мури Константинополя врятували його від захоплення.
Добрі стосунки із Західною Римською імперією припинились в 450 році, коли Юста Гонорія, сестра Валентиніана III, вислана у Константинополь за любовний звязок з придворним чиновником, надіслала Аттілі перстень і лист з проханням врятувати її від заручин з літнім сенатором. Сприйнявши це на свій розсуд, Аттіла оголосив Гонорію своєю нареченою і зажадав половину Західної Римської імперії як придане. Отримавши відмову, весною 451 року гуни розпочали похід у Галлію.
За іншою версією король вандалів Гейзеріх, який захопив Карфаген, де заснував Королівство вандалів і аланів, підкупив Атіллу для походу у Галлію, де той досить швидко захопив міста Мец, Трір, Кьольн і Реймс. Лише коли на початку червня 451 року гуни взяли в облогу Авреліану (сучасний Орлеан), спільні війська римлян під керівництвом Флавія Аеція і вестготів короля Теодоріха змусили Аттілу відступити. Він відійшов на Каталаунські поля (за 200 км від Орлеана, поблизу сучасного міста Труа в Шампані), де 20 червня 451 року відбулась вирішальна битва.
Першими у бій вступили франки (союзники римлян) і гепіди (союзники гунів), після чого з деяким запізненням атаку розпочали гуни на чолі з Атіллою - основні події розгорнулись надвечір і лише вранці було виявлено, що загинув король Теодоріх, а гуни зазнавши великих втрат і відступили у свій табір. Наранок син Теодоріха Торисмунд вирішив повернутись у Тулузу, щоб затвердити свою королівську владу, і вестготи залишили поле бою. Втративши союзника, Аецій вирішив відмовитись від подальшого бою і гуни отримали можливість відступити на Схід.
За свідченнями істориків Середньовіччя битва на Каталаунських полях була найбільшою і найкровопролитнішою у Європі V століття - за різними оцінками кількість загиблих з обох боків становила від 190 до 300 тисяч людей. Влітку наступного року Аттіла здійснив похід в Італію із Панонії - перейшовши Альпи, він зруйнував найбільше місто Адріатики Аквілею, захопив Тіцинум (сучасна Павія) і тогочасну столицю Римської імперії Медіоланум (сучасний Мілан). Лише наближення військ візантійського імператора Маркіана і поширення чуми серед гунів змусили їх відступити. До своєї смерті в 453 році Аттіла здійснив ще один, невдалий, похід у Галлію.
5 червня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Зречення Едварда VIII
Сьогодні
Зречення Едварда VIII
Битви
Європа
Античні часи

Головні події 20 червня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх