цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Християнська хризма
Міланський едикт
5151
13 червня 313 року у Нікомедії оприлюднено едикт імператорів Валерія Ліцинія і Костянтина Великого, яким проголошувалась релігійна терпимість на всій території Римської імперії, традиційне римське язичництво позбавлялось статусу офіційної релігії і передбачалось повернення християнам всієї власності, яка була у них відібрана під час переслідувань.
На обкладинці - Християнська хризма.
Переслідування християн, розпочаті у 250 році за правління імператора Деція, досягли свого апогею при Діоклетіані, який 23 лютого 303 року видав едикт про знищення священних писань, літургійних книг і храмів по всій імперії. Це стало початком гонінь на християн, які тривали і після зречення Діоклетіана та його співправителя Максиміана у 305 році, - їх спадкоємці Галерій та Костанцій Хлор видали власні закони, якими знищили церковну ієрархію і очистили державний апарат та армію від християн, більшість з яких, хоча й формально, але зреклися своєї віри.
Однак через суперечки з питань престолонаслідування у тетрархії гоніння на християн привели до громадянської війни - у 306 році і Костянтин, що успадкував північно-західну частину держави, і Максенцій, який захопив владу у південно-західній частині імперії, щоб здобути прихильність до себе серед населення, зупинили дію едиктів Діоклетіана та Галерія, запропонувавши християнам повне відшкодування втраченого в роки гонінь. Їх боротьба між собою і проти Галерія змусила останнього у 311 році видати т. зв. Нікомедійський едикт, яким дозволялось здійснення християнських обрядів за умови, що віруючі будуть молитись за благополуччя держави та імператора.
Після смерті Галерія Костянтин у 313 році уклав союз з імператором Сходу Валерієм Ліцинієм, за якого видав заміж свою зведену сестру Флавію Юлію, і вже після перемоги над Максенцієм вони уклали т. зв. Медіоланський (Міланський) едикт, який зрівнював у правах всі релігії імперії, позбавляв традиційне римське язичництво статусу офіційної релігії і християнам та християнським громадам поверталась вся їх власність, втрачена під час гонінь, й передбачалась виплата компенсацій з державної казни у разі неможливості це зробити. Лист з текстом Медіоланського едикту був направлений на ім'я губернатора Віфінії і був оприлюднений 13 червня 313 року у столиці Сходу Нікомедії.
Валерій Ліциніан Ліциній
Валерій Ліциніан Ліциній
Прагнучи утвердитись при владі, Ліциній наказав стратити своїх потенційних конкурентів за престол - синів колишніх імператорів Севера і Галерія, дружину і дочок Діоклетіана, і до 313 року став одноосібним правителем Сходу. Зважаючи на його зростаючу популярність, Костянтин звинувати Ліцинія у прихильності до язичництва, хоча ні один ні другий не були християнами, та змові проти себе і у 314 рокурозпочав проти нього війну, з якої вийшов переможцем через десять років, - 18 вересня 324 року Ліциній був схоплений, вивезений до Салонік, де його за наказом Костянтина було страчено весною наступного року.
Костянтин Великий
Костянтин Великий
У 319 році Костянтин звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним, а після проголошення 18 версеня 324 року його єдиним правителем Римської імперії Костянтин почав будівництво своєї нової столиці - Нового Риму, - який згодом став носити його ім'я, у 332 році видав едикт про руйнування язичницьких храмів і незадовго до своєї смерті у 337 році сам приняв християнство.

Теги: Костянтин Великий, Мала Азія, Римська імперія.

Дивіться також

«Велика чистка»
Сьогодні
«Велика чистка»
Релігія
Європа
Античні часи

Головні події 13 червня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-16 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх