цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Борис Єльцин, 1991 рік
Борис Єльцин -
перший президент Росії
2557
12 червня 1991 року на перших президентських виборах у Росії перемогу здобув Борис Єльцин, за котрого проголосувало 57,3% виборців. Він був переобраний на цю посаду ще раз і залишався президентом до 31 грудня 1999 року, коли передав владу Голові уряду Володимиру Путіну.
На обкладинці - Борис Єльцин, 1991 рік.
Борис Миколайович Єльцин народився 1 лютого 1931 року в сім'ї розкуркулених селян. Його батько був репресований і до 1937 року працював на будівництві Волго-Донського каналу. В 1955 році Борис закінчив Уральський політех за спеціальністю інженер-будівельник. Змінивши ряд виробничих посад, в 1961 році вступив до КПРС, в 1964 році став членом Кіровського райкому КПРС, а в 1968 році був переведений у Свердловський обком КПРС. У 1976 році за рекомендацією Політбюро ЦК КПРС Борис Єльцин був обраний першим секретарем Свердловського обкому КПРС. На цій посаді він залишався до 1985 року, коли до влади прийшов Михайло Горбачов і Єльцин був переведений на роботу в Москву, де очолив відділ будівництва ЦК КПРС, а згодом - Московський міськом партії.
Після ряду конфліктів з Політбюро ЦК КПРС, у жовтні 1987 року Єльцин різко виступив на Пленумі ЦК КПРС, критикуючи повільні темпи Перебудови і звинуваючи Горбачова у зародженні культу особи. Втративши підтримку своїх соратників, Єльцин визнав свій виступ помилковим, з сердечним приступом попав у лікарню після симуляції спроби самовбивства і в листопаді був зміщений з посади секретаря та переведений на посаду першого заступника голови Держбуду СРСР. Влітку 1988 року Єльцин знову виступив з критикою соратників Горбачова і в березні 1989 року був обраний народним депутатом СРСР від Москви, отримавши 91,53% голосів виборців.
29 травня 1990 року Борис Єльцин став Головою Верховної Ради РРФСР, яка під його головуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вийшовши в липні цього ж року з рядів КПРС, Єльцин почав різко виступати з критикою компартії і Михайла Горбачова особисто, вимагаючи його відставки. 12 червня 1991 року, отримавши підтримку 45,5 мільйонів виборців, Єльцин був обраний президентом РРФСР. Вступивши на посаду 10 липня, Єльцин провів департизацію і деіологізацію державних органів влади і розпочав з Горбачовим переговори про підписання нового союзного договору.
19 серпня 1991 року, після спроби державного перевороту та ізоляції Горбачова, Єльцин очолив протидію ГКЧП і через три дні зумів подолати путч. Після повернення Горбачова у Москву Єльцин таємно від нього провів переговори з Президентом України Леонідом Кравчуком і Головою Верховної ради Білорусії Станіславом Шушкевичем про створення Співдружності Незалежних Держав, які були утворені 21 грудня 1991 року. Через кілька днів Михайло Горбачов подав у відставку, і 25 грудня 1991 року СРСР як держава перестав існувати.
У 1993 році, після прийняття З'їздом народних депутатів Росії рішень, які обмежували повноваження виконавчої влади, Єльцин заявив про введення в країні «особливого режиму управління», що привело до конституційної кризи, яка після спроби зміщення Єльцина з посади президента вилилась у збройне протистояння - 3 жовтня Єльцин оголосив про введення надзвичайного стану і віддав наказ про штурм будинку парламенту. У жовтневих сутичках загинуло 123 людини і 384 були поранені. Здобувши перемогу, Єльцин зосередив у своїх руках всю повноту влади, розпустив Конституційний суд і Верховну раду. Прийнята наступного року конституція значно звузила повноваження парламенту на користь президента.
30 жовтня 1994 року Борис Єльцин віддав наказ про придушення сепаратизму в Чеченській Республіці, що привело до Першої чеченської війни і численних жертв серед мирного населення як в Чечні, так і в Росії. У 1996 році, незважаючи на значно втрачену популярність, Єльцин був удруге обраний на пост президента Росії, хоча більшість експертів вважає ці вибори недемократичними завдяки зловживанню прихильниками Єльцина адміністративними і фінансовими ресурсами країни.
Поганий стан здоров'я Єльцина не дозволяв йому повноцінно керувати державою і у серпні 1998 року, після фінансової кризи, яка значно підірвала економіку країни, більшість депутатів Державної думи висловились за відставку Єльцина з поста президента. Нова політична криза привела до кількох змін в уряді і в кінці 1999 року Єльцин прийняв рішення про відставку, передавши владу Голові уряду Володимиру Путіну. Про це він заявив 31 грудня в прямому телевізійному ефірі. Того ж дня Путін підписав указ про захист Єльцина від судового переслідування і збереженням за ним і його сім'єю значних пільг та привілеїв.
Помер Борис Єльцин 23 квітня 2007 року після тривалої хвороби. Він був похований через два дні з військовими почестями на Новодівочовому цвинтарів у Москві.

Теги: РРФСР, СРСР.

Дивіться також

50 дивних олімпійських видів спорту
Інфографіка
50 дивних олімпійських видів спорту
Особистості
Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 12 червня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-16 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх