Син швабського герцога, Фрідріх Гогенштауфен прославився під час Другого Хрестового походу і після його повернення в Німеччину 4 березня 1152 року був обраний королем римлян по смерті свого дядька Конрада III. Ледь прийнявши владу, 30-літній король почав готуватись до походу в Італію, де папа Адріан IV вів боротьбу з римською знаттю, яка у 1143 році утворила сенат і захопила управління містом в свої руки.
Фрідріх відмовився отримати корону з рук римського сенату і 18 червня 1155 року був коронований папою як імператор Священної Римської імперії, проте німецьке військо не зуміло утримати Рим, де проти німців повстали городяни, і наступного дня було змушене залишити місто. У свій другий похід в Італію Фрідріх виступив через три роки. Зібравши величезне військо, він захопив Мілан, Кремону, Брешию і в червні 1165 року — Рим, змусивши префекта та сенат міста присягнути імператору. Однак через епідемію чуми німці знову відступили, а після поразки в 1176 році від союзу північно-італійських міст, що об'єднались у Ломбардську лігу, Фрідріх був змушений підписати з нею шестирічний мирний договір. Саме під час шести італійських походів Фрідріх отримав прізвисько "Червона борода" ("Барбаросса"), з яким увійшов у історію.
У 1189 році Фрідріх відгукнувся на пропозицію папи Григорія VIII і взяв участь у Третьому Хрестовому поході разом із наймогутнішими монархами того часу — французьким королем Філіпом II Августом, австрійським герцогом Леопольдом V і англійським королем Річард Левове Серце, які мали намір звільнити Гроб Господень, захоплений султаном Саладдіном. 67-річний Барбаросса вирушив у похід сушею через Візантію, взяв штурмом Адріанаполь, змусивши імператора Ісаака Ангела надати дозвіл пройти через його територію, і 18 травня 1190 року захопив сельджукське місто Конья.
Продовжуючи похід у Палестину, 10 червня 1190 року німецьке військо почало переправу через гірську річку Селіф (нині — Туреччина) — одягнутий у важкі обладунки, Фрідріх Барбаросса упав з коня і потонув, підхоплений стрімкою течією. Смерть імператора зсусила багатьох німецьких лицарів повернутись на батьківщину і рештки війська так і не змогли захопити Єрусалим. Це вдалось зробити лише його внуку Фрідріху ІІ, по смерті якого життя обох Фрідріхів почало обростати легендами, в яких їх образи переплелись.
Згідно з найпоширенішою з легенд Фрідріх Барбаросса не помер, а живе в одній з печер в Тюрінгії, час від часу посилаючи двох воронів дізнатись про стан справ у Німеччині; літературна обробка цієї легенди стала популярною у ХІХ столітті. Спадкоємцем Фрідріха Барбароса на престолі Священної Римської імперї став його син Генріх VI, який продовжив політику свого батька щодо зміцнення влади династії Гогенштауфенів всередині імперії і розширення її впливу і Італії.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Другий хрестовий похід, 1147
• Фрідріх Барбаросса — римський імператор, 1155
• Саладін — султан Єгипту, 1171
• Смерть короля Річарда Левове Серце, 1199
• Кінець Священної Римської імперії, 1806