Нерон Клавдій Цезар Друз Германік, уроджений Луцій Доміцій Агенобарб, став імператором 13 жовтня 54 року, після того як його матір, Юлія Агріпіна-молодша, отруїла свого чоловіка і названого батька Нерона імператора Клавдія. Нерон проявляв себе розважливим правителем, який дбає про життя простих громадян, вільновідпущеників і рабів. Він намагався боротися з корупцією, марнотратством, знизив податки, мита, будував театри, школи, організовував фестивалі. За час його правління Рим провів лише одну війну і основні зусилля Нерона були направлені на зміцнення кордонів держави, чого вдалось досягнути залученням на ключові посади в державі і провінціях непересічних особистостей. Все це сприяло не аби якій популярності Нерона в країні.
Поведінка Нерона різко змінилася після смерті матері в 59 році, убиту за його наказом за підозрою в організації змови проти нього. Нерон остаточно відсторонився від впливу свого наставника філософа Сенеки, стратив свою колишню дружину, під приводом образи імператорської величі став знищувати своїх політичних супротивників, а також знатних римлян, розпочав переслідування нової релігії, християнства, носіями якої були найбідніші верстви країни. У цей же період він фактично самоусунувся від управління державою, зосередившись на мистецтві, — писав вірші, п'єси, складав музичні твори, брав участь у змаганнях поетів та музикантів, в яких неодмінно здобував перемогу.
Після пожежі у Римі 64-го року, в якій він, імовірно, безпідставно був звинувачений і яка призвела до знищення третини міста, Нерон обклав додатковими податками провінції імперії. У центрі Риму він розпочав будівництво «Золотого палацу» площею до 120 гектарів, поновив забуті з часів Калігули оргії, які тривали по декілька днів. Убивши свою другу дружину, він одружився втретє, проте мав численних коханок і коханців, з якими влаштовував театралізовані грандіозні весілля.
Чума 64-го року, яка забрала життя багатьох римлян, марнотратство, пожежа, грандіозні невиправдані будівництва спустошили римську казну і привели до заколотів проти Нерона. У 67 році йому вдалося уникнути змови проти себе з боку знатних сенаторів, своїх друзів і радників. Проте через рік Гай Юлій Віндекс, намісник Лугдунської Галлії, невдоволений податковою політикою Нерона щодо провінцій, вчинив заколот, який підтримав намісник Тарраконської Іспанії Сервій Гальба, на бік якого перейшла частина преторіанської гвардії на чолі з префектом Гаєм Німфідієм Сабіном.
Нерон був у розпачі. Він кинувся в Остію, щоб тікати на схід, проте повернувся до Риму, обдумуючи намір просити милості у Гальби і отримати префектуру Єгипту. Прокинувшись після опівночі 9 червня 68 року, Нерон розіслав запрошення всім, хто зазвичай брав з ним участь в оргіях, прибути до нього, але ніхто не відгукнувся. Тоді він зі словами «У мене немає ні друзів, ні ворогів!» намагався кинутися в Тібр, однак не зміг це зробити і відправився зі своїм слугою-вільновідпущеником у його заміський будинок, де наказав слугам вирити для нього могилу. Після прибуття гінця зі звісткою, що сенат оголосив його ворогом народу і має намір стратити, Нерон, промовивши «Який великий артист гине!», наказав своєму секретареві Епафродиту перерізати йому горло.
Тіло 31-річного Нерона було спалене і прах поміщений в родовій усипальні в Римі. З його смертю обірвалось правління династії Юліїв-Клавдіїв, започатковане Октавіаном Августом майже століття перед тим. За практикою того часу ім'я Нерона було стерто з більшості монументів, а під багатьма його зображеннями поставили інші імена.
У Римі з нетерпінням чекали на Гальбу. Проте він не знайшов порозуміння з військами і вже через півроку проти нього підняли заколот легіони у Нижній Німеччині. Проти Гальби виступила і преторіанська гвардія, намовлена близьким до нього Марком Сальвієм Отоном, й 15 січня 69 року він був убитий на римському форумі після семи місяців правління. Громадянська війна тривала в імперії весь рік і завершилась перемогою Тита Флавія Веспасіана, який був проголошений військами імператором 20 грудня, ставши засновником нової імператорської династії Флавіїв. Однак ще 20 років після смерті Нерона з'являлись самозванці, які називались його іменем і ставали причиною заворушень в імперії.
Коментарі
Дивіться також
• Октавіан Август — перший імператор Риму, 27 до н. е.
• Тиберій — другий принцепс Риму, 14
• Вбивство імператора Калігули, 41
• Нерон — п'ятий імператор Риму, 54
• Велика пожежа у Римі, 64
• Рік чотирьох імператорів, 69
• Убивство імператора Коммода, 192
• Падіння Західної Римської імперії, 476