Після смерті в 1515 році короля Франції Людовика XII трон перейшов до його двоюрідного племінника Франциска І Ангулемського, який продовжив політику своїх попередників і в тому ж році відвоював італійські землі, втрачені його дядьком. У 1516 році по Нуайонському мирному договору іспанський король Карл І і Папа римський визнали права Франциска І на Ломбардію в обмін на його відмову від претензій на Неаполь. За умовами договору Карл І зобов'язувався одружитися на дочці Франциска І принцесі Луїзі (їй був всього один рік), в придане якої надавалася частина Неаполітанського королівства. Таким чином, розпочата Франциском І війна в Італії доволі швидко і вдало закінчилася для Франції, котра знову отримала частину Північної Італії.
Ситуація кардинально змінилася зі смертю в 1519 році імператора Максимиліана І: на престол Священної Римської імперії виявилося багато кандидатів, серед яких, крім Франциска І Валуа, були іспанський король Карл І Габсбург і король Англії Генріх VIII Тюдор. Не дивлячись на те, що Франциск І зблизився з німецькими курфюрстами, витративши на «виборчу кампанію» близько 3 млн франків, та заручився підтримкою Папи римського Лева X, імператором став внук Максиміліана І Карл І, який 28 червня вступив на престол під ім'ям Карл V.
У пошуках союзника в майбутній війні з Іспанією Франциск І звернув увагу на Англію, вкрай ослаблену війною Червоної і білої троянд та попередніми війнами Генріха VII, яка перебувала в кризі та політичній ізоляції. Прихильником англо-французького зближення на цьому етапі виступив перший міністр Генріха VIII кардинал Томас Волслі: серед численних факторів, що вплинули на зміну зовнішньополітичних орієнтирів Англії, традиційного союзника Священної Римської імперії, були військові успіхи Франциска I (зокрема перемога над «Священною Лігою» при Маріньяно в 1515 році) і нестача фінансових коштів для продовження війни з Францією, союз з якою відкривав Англії перспективи укріплення її позицій в Європі як посередника між ворогуючими європейськими державами.
На перешкоді зближення Англії і Франції були родинні стосунки монархів (дружина Генріха VIII Катерина Арагонська доводилася тіткою імператору Карлу V), а також минуле обох країн: ще була живою пам'ять про Столітню війну, до того ж англійські монархи формально продовжували носити і використовувати титул «Король Франції». Однак сторонам вдалося домовитися про особисту зустріч королів, яка і повинна була визначити майбутнє їх союзу. Місце для неї було обрано формально на території Франції в місцевості Баленгем неподалік Кале, хоча практично це були володіння англійської корони, єдині котрі Англія зберегла за собою після поразки в Столітній війні.
25-річний Франциск І розмістився в містечку Ардрі, штаб-квартиру 29-річного Генріха VIII, який прибув 4 червня 1520 року, облаштували в Гіне. Після того, як 7 червня кардинал Волслі наніс офіційний візит Франциску І, французька і англійська делегації відправились на зустріч, місцем для якої було вибрано поле між Ардрі і Гіне поблизу кордону між двома країнами. Кардиналом Волслі, який займався підготовкою зустрічі з англійського боку, і його візаві адміралом Франції Гільомом Гуфф'є де Бонніве обом монархам було влаштовано свято, яке вразило Європу своїм пафосом і неймовірною розкішшю, що мали б продемонструвати всю велич обох держав — майбутніх союзників.
Свита кожного з королів, що налічувала по 5 тисяч чоловік з аристократичних родин, розмістилась на пагорбах однакової висоти у близько 2800 наметах, оздоблених оксамитом і золотою парчею, багатство якої і дало назву місцю цієї історичної зустрічі — «Поле золотої парчі». Палац Франциска I, за свідченням сучасників, був «настільки ж високий, як найвища з відомих веж» і складався з чотирьох великих зал, оздоблених блакитним оксамитом, на якому красувалися золоті лілеї — символ французької королівської династії, і увінчувався статуєю святого Михаїла, який вбиває змія.
Для Генріха VIII було зведено розкішний палац з внутрішнім двором, розташований на площі близько 10 тисяч кв. м: на двометровому цегляному фундаменті височіли десятиметрові стіни з тканини, натягнутої на опорні дерев'яні стовпи, розписані під камінь. Дах палацу також був з тканини, але розпис на ньому робив його схожим на металевий. Особливий ефект на відвідувачів палацу справляла велика кількість скляних вікон, завдяки яким він отримав назву «кришталевого». Перед ним були влаштовані розкішні фонтани, з яких текла не вода, а справжнє червоне вино. За хронікою Едварда Холла перед палацом була «колона античної римської роботи, яка підпиралася чотирма золотими левами, обгорнута золотою фольгою, майстерно оброблена і прикрашена, і на вершині ... стояло зображення сліпого бога Купідона з його луком і стрілами любові, готовими до пострілу, що змушує молодих людей любити».
Перша зустріч Генріха VIII, який «був одягнений в убір зі срібної парчі, прошитий золотою ниткою, і був він настільки тонким, наскільки це можливо», і Франциска І, вдягнутого «у вбрання зі срібної парчі, розшитої золотом, шви якого були оброблені бургундськими зигзагами,.. плащ [який] покривав розсип перлин і дорогоцінних каменів», відбулась 7 червня посеред «Поля золотої парчі» і була присвячена організаційним моментам майбутнього союзу. По її закінченні обидва монархи «по-доброму обнялися в куртуазній манері з приємними і прекрасними привітаннями і після декількох слів разом вирушили в розкішний намет із золотої парчі».
Стосунки королів дещо зіпсував випадок, що стався під час змагань борців: Генріх VIII, чоловік міцний і фізично розвинений, викликав на поєдинок французького короля, під час якого Франциск I зумів провести захват і кинути Генріха на землю. Цього приниження англійський король не зміг пробачити, хоча й приховав образу і 13 червня взяв реванш у змаганнях зі стрільби з лука. Суперництво між англійцями та французами розгорнулось і в загальному таборі, де дами і кавалери протягом трьох тижнів проводили час на турнірах та банкетах, і, не шкодуючи коштів, намагались вразити інших розкішшю своїх нарядів.
24 червня 1520 року стало останнім днем зустрічі на «Полі золотої парчі»: коли прийшов час повертатися в Ард і Гіне, монархи зустрілися для прощання і, щоб їх зустрічі були частішими, погодились збудувати на спільні кошти церкву й палац — це була єдина їх особиста домовленість, досягнута за три тижнів. Підписаний цього ж дня договір, текст якого підготували кардинал Волслі і Гільомом Гуфф'є, був фактичним повторенням англо-французької мирної угоди 1514 року і передбачав посередництво Франції у врегулюванні конфлікту між Англією та Шотландією і майбутній шлюб між принцесою Марією Тюдор і дофіном Франсуа Валуа.
Однак надії Франциска на тривалий англо-французький союз виявились марними: вже через два місяці Генріх VIII уклав альянс з імператором Карлом V, а після нищівної поразки франко-венеціанських військ 27 квітня 1522 року в битві біля Мілану, вже 16 червня підписав з ним Віндзорську угоду про початок спільної війни проти Франції й у липні завдав удару з Кале. При порожній казні, розореній, зокрема, і пишністю зустрічі на «Полі золотої парчі», Франциск не зміг організувати належний опір, втратив Пікардію і Бретань. Його спроби виправити фінансове положення за рахунок конфіскації спірних володінь герцога Карла III Бурбона змусили останнього перейти на бік Карла V: на чолі імперських військ він успішно воював на півдні Франції, а в 1524 році захопив Прованс і як «граф Прованський» визнав ленну залежність від Генріха VIII.
Французька спроба повернути Ломбардію закінчилась катастрофічною поразкою 24 лютого 1525 року в битві при Павії. Узятий в полон Франциск I був змушений погодитись із запропонованими Карлом V умовами миру: поступитись Бургундією, Артуа і Фландрією, відмовитись від претензій на Мілан і Неаполь та щорічно виплачувати Англії 100 тисяч талерів. Запорукою укладеного 14 січня 1526 року в Мадриді мирного договору, який, правда, не протримався і півроку, стала згода Франциска відправити до Карла V в якості заручників двох синів і одружитись на сестрі імператора Елеонорі Австрійській.
Коментарі
Дивіться також
• Бал охоплених полум'ям, 1393
• «Бенкет Фазана» Філіпа Доброго, 1454
• Генріх VIII — король Англії, 1509
• Габсбурзька Іспанія, 1516
• Карл V — імператор Священної Римської імперії, 1530