цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Страта маршала Антонеску
1 червня 1946 року поблизу Бухареста страчено маршала Йона Антонеску, визнаного винними у військових злочинах в роки його правління як кондукатора Румунії. Прийшовши до влади в результаті перевороту, він придушив заколот румунських ультранаціоналістів і завдяки воєнному союзу з нацистською Німеччиною домігся найбільших територіальних завоювань за всю історію країни ціною майже півтора мільйона життів, чверть з яких склали загиблі у погромах євреї і цигани.
На обкладинці: Йон Антонеску, 15 червня 1942 року
2833
Особистості
Володимир Лук'янюк, 22 травня 2017
Йон Антонеску прийшов до влади 4 вересня 1940 року, коли король Кароль II Гогенцоллерн-Зігмарінген призначив його прем'єр-міністром під тиском обставин - Румунію охопили демонстрації протесту невдоволених результатами принизливої політики короля: 27 червня Румунія прийняла ультиматум Радянського Союзу і втратила Північну Буковину та Бессарабію, 30 серпня за рішенням Другого віденського арбітражу була змушена передати Угорщині частину Трансільванії, а 7 вересня за Крайовським мирним договором мала відбутись передача Болгарії Південної Добруджі.
Спираючись на ультраправу націоналістичну партію «Залізна гвардія», через два дні Антонеску домігся від короля Кароля II зречення влади на користь його 19-річного сина Міхая I, сформував новий уряд, призначивши її лідера Хорію Сіма віце-прем'єром і командувачем легіонерського руху. 23 листопада 1940 року Румунія приєналась до Троїстого союзу Німеччини - Італії - Японії, після чого була оголошена націонал-легіонерською державою, а «Залізна гвардія» - правлячою партією.
У січні 1941 року Антонеску придушив спробу перевороту, здійснену «Залізною гвардією» коли в Румунію для захисту нафтових родовищ були введені німецькі війська, - вона була розпущена, більше 9 тисяч її членів були заарештовані, а Хорія Сіма був змушений рятуватись втечею до Німеччини, де був заарештований.
Розпустивши уряд, Йон Антонеску оголосив себе кондуктером (вождем) Румунії і головнокомандуючим, заборонив діяльність будь-яких партій, обмежив дію конституції, правлячи країною шляхом видачі власних указів, що мали силу законів. 22 червня 1941 року Румунія підтримала Німеччину у війні проти Радянського Союзу, окупувала Буковину, Бессарабію, Одеську та Миколаївську області України і відрядила на Східний фронт 22 дивізії.
Однак, після поразки під Сталінградом у січні 1943 року, де були розбиті 18 румунських дивізій, Антонеску почав підготовку до виходу Румунії з війни, обмежуючись лише економічною підтримкою Німеччини. Розгром румунсько-німецьких військ в ході Яссько-кишинівської операції в серпні 1944 року підірвав авторитет Антонеску, члени уряду якого почали шукати контактів із опозиційними і антифашистськими партіями для повалення диктатури маршала, і 23 серпня 1944 року за наказом короля Міхая I він був заарештований майором Антоном Думитреску.
Виданий радянським властям, Антонеску повернувся в Румунію лише через півтора року, щоб разом із ще 23-а діячами його режиму постати перед Першим Румунським Народним Трибуналом у Бухаресті, який почав роботу 10 травня 1946 року. Всього лише після тижня слухань Йон Антонеску і ще 12 підсудних були визнані винними у військових злочинах і засуджені до страти (6 з них заочно, а трьом вирок був згодом змінений на довічне ув'язнення).
1 червня 1946 року Йон Антонеску, його однофамілець і заступник в уряді Міхай Антонеску, губернатор провінції Трансністрія Георге Алексяну і начальник жандармерії Костянтин Васіліу були розстріляні у селі Жилава під Бухарестом. Перед стратою Антонеску отримав відмову на своє останнє прожання, щоб вирок виконали військовиі, а не жандарми, після чого вигукнув: «Невдячні люди! Ви не варті навіть мого праху!» Під час розстрілу він виявився лише пораненим, після чого був добитий трьома кулями з пістолета, випущеними в груди керівником розстрільної команди, і помер близько 8-15 ранку.
Розстріл (зліва направо): Костянтин Васіліу, Георге Алексяну, Міхай Антонеску, Йон Антонеску. Село Жилава під Бухарестом, 1 червня 1946 року © Serviciul Roman De Informatii
Розстріл (зліва направо): Костянтин Васіліу, Георге Алексяну, Міхай Антонеску, Йон Антонеску. Село Жилава під Бухарестом, 1 червня 1946 року © Serviciul Roman De Informatii
Щоб уникнути паломництва, місце поховання Йона Антонеску було засекречене і залишається невідомим.
Керівник розстрільної команди добиває пораненого маршала Антонеску. Село Жилава під Бухарестом, 1 червня 1946 року © Serviciul Roman De Informatii
Керівник розстрільної команди добиває пораненого маршала Антонеску. Село Жилава під Бухарестом, 1 червня 1946 року © Serviciul Roman De Informatii
У 1951 році за економічні злочини в роки диктатури свого чоловіка була засуджена Марія Антонеску: заарештована ще 1944-го, вона, як і Йон Антонеску, до квітня 1946 року перебувала в Луб'янській тюрмі у Москві, але після повернення на батьківщину не переслідувалась і була заарештована лише з початком нової хвилі етнічних і політичних чисток; провівши 5 років в одиночній камері, вона була звільнена і як «ворог соціалістичної системи» відправлена на прмусове поселення в безлюдний Береганський степ в Придунав'ї, де прожила до своєї смерті в 1964 році.
Після повалення комуністичного режиму Чаушеску в Румунії зріс інтерес до постаті Антонеску, як сильного і, як виявилось, вельми популярного лідера, особливо в кінці 1990-х, коли колишньому королю Міхаю I було повернуте румунське громадянство. У 2006 році Апеляційний суд Бухареста виніс рішення, яким зняв частину звинувачень, за якими був засуджений і страчений Антонеску і члени його уряду, зокрема за союз з нацистською Німеччиною у війні проти Радянського Союзу, який був визнаний «юридично виправданим» на тлі «постійної і неминучої ... радянської військової загрози». Проте, через два роки Верховний суд з касацій і справедливості анулював це рішення і остаточно унеможливив перегляд вироку, винесеного Йону Антонеску Народним трибуналом в 1946 році.
22 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Європа
Новітня історія

Головні події 1 червня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх