цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Нова стаття
Падіння Акри
1595
Після шеститижневої облоги війська мамелюків під керівництвом єгипетського султана аль-Ашраф Халі 18 травня 1291 року почали штурм столиці Єрусалимського королівства Акри. Її падіння стало причиною швидкої капітуляції решти кількох твердинь хрестоносців на Сході, остання з яких впала в 1303 році.
На обкладинці: Стародавні фортечні мури Акри в наші дні © Ростислав Глинський/Dreamstime.com
У 1099 році один з керівників Першого хрестового походу герцог Нижньої Лотарингії Готфрід Бульйонський у захопленому ним Єрусалимі проголосив створення королівства, яке за час його правління і правління його наступника Балдуїна II приєднало міста Акра, Сідон, Бейрут, Тір, графства Едесу і Тріполі та князівство Антіохія. У 1125 році армія Єрусалимського королівства у битві при при Аазазі завдала поразки сельджукам з Алепо, з якими вело війни до середини XII століття: в 1144 році вони відвоювали у хрестоносців Едесу, через 10 років зайняли союзний Єрусалиму Дамаск, а в 1169 році разом із фатімідським Єгиптом провели успішні бойові дії в Палестині, завоювавши міста Дарум та Ейлат.
За правління султана Єгипту Салаха ад-Діна (Саладіна) Єрусалимське королівство 4 липня 1187 року зазнало поразки у битві біля Хаттина і втратило більшу частину Палестини, міста Аскелон і Єрусалим, після чого Саладін вирушив на Північ, де захопив Акру, Сідон, Бейрут і взяв в облогу Тір, куди втекли залишки християнської армії і яке вдалось відстояти завдяки своєчасному приходу армії візантійського полководця Конрада Монферратського.
Захоплення мусульманами Єрусалиму стало причиною Третього Хрестового походу, в якому взяли участь четверо наймогутніших європейських монархів — німецький імператор Фрідріх I Барбаросса, французький король Філіп II Август, австрійський герцог Леопольд V і англійський король Річард Плантагенет.
У 1190 році Конрад Монферратський разом з військами хрестоносців під керівництвом Річарда Левове Серце розпочав облогу Акри, яку вдалось зайняти лише через два роки. Проголосивши її новою столицею Єрусалимського королівства, в квітні Конрад був обраний його королем, а Річард, який продав завойований ним у візантійців Кіпр своєму колишньому французькому васалу і попередньому єрусалимському королю Гвідо де Лузіньяну, вирушив на завоювання Єрусалиму, який так і не зміг взяти, і влітку вирушив до Англії, щойно дізнавшись про узурпацію влади його братом Іоанном Безземельним.
У 1225 році Єрусалимським королем став Конрад IV Гогенштауфен, чий батько, імператор Священної Римської імперії Фрідріх II Штауфен, під час Шостого Хрестового походу скористався антиєгипетським повстанням у Сирії і шляхом переговорів домігся у султана Аль-Каміля з династії Аюбідів передачі йому західної частини Єрусалима, а також міст Назарет, Сідон, Яффа і Віфлеєм. Він і його син Конрадін правили до 1268 року, знаходячись в Сицилії, а реальна влада належалаїх васалам королям Кіпру з династії Лузіньянів, які з часом втратили Єрусалим і більшу частину королівства, територія котрого за двадцять років скоротилась до околиць Тіра, Бейрута, Акри і Антіохії.
У 1287 році війська мамлюкського султана Калауна розпочали наступ на останні володіння Латинського Сходу - вони зайняли Лаодікею, останнє місто Антіохійського князівства, через два роки - Тріполі, після чого, уклавши торговий союз із Генуєю та оборонний - із Арагоном, 6 квітня 1291 року підступили до Акри, яку зайняли після шеститижневої облоги: підірвавши 16 травня частину фортечних стін і засипавши обронний рів, на світанку 18 травня мамлюки розпочали штурм міста, яке в паніці почали залишати війська, міське ополчення і торговці. Вирізавши більшу частину християнського і юдейського населення, вони остаточно захопили Акру 30 травня, коли загинули останні її захисники, що тримали оборону в цитаделі тамплієрів.
Дізнавшись про падіння Акри, мамелюкам без бою здався Тір, в червні ними був захоплений Сідон, через місяць - Бейрут. Останнім вцілілим форпостом хрестоносців на Близькому Сході тривалий час залишалась фортеця на острові Руада за три кілометри від Тартуса, яка впала в 1303 році.
Продовжуючи існувати лише номінально, титул короля Єрусалиму перейшов до правителів Кіпру, які безуспішно намагались повернути свої колишні володіння на материку - остання спроба була здійснена Петром I, який 9 жовтня 1365 року за підтримки Венеції захопив Олександрію в Єгипті, але, розуміючи, що втримати її не зможе, лише обмежився триденним грабунком міста.
16 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Дивіться також

Правила життя Зигмунда Фрейда
Правила життя
Правила життя Зигмунда Фрейда
Релігія
Війни
Битви
Азія
Середньовіччя

Головні події 18 травня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх