цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Падіння Акри
Після шеститижневої облоги війська мамелюків під керівництвом єгипетського султана аль-Ашраф Халі 18 травня 1291 року почали штурм столиці Єрусалимського королівства Акри. Її падіння стало причиною швидкої капітуляції решти кількох твердинь хрестоносців на Сході, остання з яких впала в 1303 році.
На обкладинці: Стародавні фортечні мури Акри в наші дні © Ростислав Глинський/Dreamstime.com
2408
Релігія
Володимир Лук'янюк, 16 травня 2017
У 1099 році один з керівників Першого хрестового походу герцог Нижньої Лотарингії Готфрід Бульйонський у захопленому ним Єрусалимі проголосив створення королівства, яке за час його правління і правління його наступника Балдуїна II приєднало міста Акра, Сідон, Бейрут, Тір, графства Едесу і Тріполі та князівство Антіохія. У 1125 році армія Єрусалимського королівства у битві при при Аазазі завдала поразки сельджукам з Алепо, з якими вело війни до середини XII століття: в 1144 році вони відвоювали у хрестоносців Едесу, через 10 років зайняли союзний Єрусалиму Дамаск, а в 1169 році разом із фатімідським Єгиптом провели успішні бойові дії в Палестині, завоювавши міста Дарум та Ейлат.
За правління султана Єгипту Салаха ад-Діна (Саладіна) Єрусалимське королівство 4 липня 1187 року зазнало поразки у битві біля Хаттина і втратило більшу частину Палестини, міста Аскелон і Єрусалим, після чого Саладін вирушив на Північ, де захопив Акру, Сідон, Бейрут і взяв в облогу Тір, куди втекли залишки християнської армії і яке вдалось відстояти завдяки своєчасному приходу армії візантійського полководця Конрада Монферратського.
Захоплення мусульманами Єрусалиму стало причиною Третього Хрестового походу, в якому взяли участь четверо наймогутніших європейських монархів — німецький імператор Фрідріх I Барбаросса, французький король Філіп II Август, австрійський герцог Леопольд V і англійський король Річард Плантагенет.
У 1190 році Конрад Монферратський разом з військами хрестоносців під керівництвом Річарда Левове Серце розпочав облогу Акри, яку вдалось зайняти лише через два роки. Проголосивши її новою столицею Єрусалимського королівства, в квітні Конрад був обраний його королем, а Річард, який продав завойований ним у візантійців Кіпр своєму колишньому французькому васалу і попередньому єрусалимському королю Гвідо де Лузіньяну, вирушив на завоювання Єрусалиму, який так і не зміг взяти, і влітку вирушив до Англії, щойно дізнавшись про узурпацію влади його братом Іоанном Безземельним.
У 1225 році Єрусалимським королем став Конрад IV Гогенштауфен, чий батько, імператор Священної Римської імперії Фрідріх II Штауфен, під час Шостого Хрестового походу скористався антиєгипетським повстанням у Сирії і шляхом переговорів домігся у султана Аль-Каміля з династії Аюбідів передачі йому західної частини Єрусалима, а також міст Назарет, Сідон, Яффа і Віфлеєм. Він і його син Конрадін правили до 1268 року, знаходячись в Сицилії, а реальна влада належалаїх васалам королям Кіпру з династії Лузіньянів, які з часом втратили Єрусалим і більшу частину королівства, територія котрого за двадцять років скоротилась до околиць Тіра, Бейрута, Акри і Антіохії.
У 1287 році війська мамлюкського султана Калауна розпочали наступ на останні володіння Латинського Сходу - вони зайняли Лаодікею, останнє місто Антіохійського князівства, через два роки - Тріполі, після чого, уклавши торговий союз із Генуєю та оборонний - із Арагоном, 6 квітня 1291 року підступили до Акри, яку зайняли після шеститижневої облоги: підірвавши 16 травня частину фортечних стін і засипавши обронний рів, на світанку 18 травня мамлюки розпочали штурм міста, яке в паніці почали залишати війська, міське ополчення і торговці. Вирізавши більшу частину християнського і юдейського населення, вони остаточно захопили Акру 30 травня, коли загинули останні її захисники, що тримали оборону в цитаделі тамплієрів.
Дізнавшись про падіння Акри, мамелюкам без бою здався Тір, в червні ними був захоплений Сідон, через місяць - Бейрут. Останнім вцілілим форпостом хрестоносців на Близькому Сході тривалий час залишалась фортеця на острові Руада за три кілометри від Тартуса, яка впала в 1303 році.
Продовжуючи існувати лише номінально, титул короля Єрусалиму перейшов до правителів Кіпру, які безуспішно намагались повернути свої колишні володіння на материку - остання спроба була здійснена Петром I, який 9 жовтня 1365 року за підтримки Венеції захопив Олександрію в Єгипті, але, розуміючи, що втримати її не зможе, лише обмежився триденним грабунком міста.
16 травня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Дивіться також

Релігія
Війни
Битви
Азія
Середньовіччя

Головні події 18 травня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх