У 1193 році Кутб ад-Дін Айбек, туркмен за походженням, колишній раб і полководець на службі таджицького султана Мухаммад Гурі, завоював Північну Індію, де став наібом (намісником) і за кілька років створив мусульманську адміністрацію з центром у місті Делі. По смерті Гурі 15 березня 1206 року Айбек проголосив себе правителем Афганістану і Північної Індії, а решта таджицької держави Гур невдовзі була завойована Чингізханом. В середині XV століття владу в Делійському султанаті захопила афганська династія Лоді, яка усунула залежну від туранських правителів тюркську династію Саїдів.
Після смерті Тимура його держава почала розпадатись в результаті родинної боротьби за владу і остаточно припинила своє існування в 1501 році, коли племена узбеків завоювали Самарканд і витіснили останнього тимурида хана Захір-ад-діна Мухаммада Бабура в Афганістан, де той заснував нову державу зі столицею в Кабулі і прийняв титул падишаха. За підтримки правителів Ірану він до 1512 року безуспішно намагався повернути Бухару і Самарканд, після чого розпочав підготовку до завоювання Індії, яка була підкоренана його прапрадідом Тамерланом ще у 1399 році.
Хайберський перевал, що лежить на Шовкому шляху і відділяє сучасні Афганістан та Пакистан, Бабур вперше перетнув у 1519 році, а 21 квітня 1526, заручившись підтримкою правителів індуїстської Конфедерації раджпутів, завдав поразки військам Делійського султанату у битві біля селища Паніпат (нині — штат Харьяна). Маючи вдвоє менше за чисельністю військо, але озброєне вогнепальною зброєю і артилерією, Бабур знищив майже половину 40-тисячної армії султана Ібрагіма Лоді, що дозволило йому практично без спротиву зайняти міста Делі та Агру, яка стала столицею його держави.
За чотири роки свого правління Бабур не зумів консолідувати владу на завойованій території, і у 1540 році його син Хумаюн був змушений поступитись частиною території афгаській династії Сурідів. Через 15 років йому вдалось повернути владу над усім султанатом і наступні 150 років стали періодом небувалого розквіту і могутності держави, яку європейські історики назвали Імперією Великих Моголів. Її занепад почався у середині XVIII століття в результаті воєн з Державою Маратха у Західній Індії і завершився у 1857 році падінням останнього імператора Великих Моголів після поразки повстання сипаїв.
понад
20 ТИСЯЧ СЛІВ
чужомовного походженняКоментарі
Дивіться також
• Мамлюкський султанат, 1250
• Хубілай — Великий хан Монголії, 1260
• Зародження Османської імперії, 1299
• Тамерлан — емір Турана, 1370
• Повстання сипаїв, 1857
• Вікторія — імператриця Індії, 1876