цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Папська держава
14 квітня 754 року король франків Піпін Короткий, до якого папа римський Стефан II звернувся по захист від лангобардів, подарував Святому престолу території Римського і Равенського екзархатів, що колись належали Візантії. Вони склали основу Папської держави, яка проіснувала понад тисячу років до проголошення об'єднаного Італійського королівства.
На обкладинці: Герб Папської держави до XIX століття
3758
Політика
Равенна стала столицею Західної Римської імперії в 402 році і з її падінням була столицею королівства остготів до 554 року, коли в ході Візантійсько-готської війни була перетворена на центр візантійського намісництва. Для захисту від лангобардів, які в 568 році почали завоювання Північної Італії, візантійські володіння на Апеннінах були перетворені у п'ять воєнно-цивільних провінцій (екзархатів), які управлялись представником Константинопольського імператора.
Під натиском лангобардів, які у 570 році захопили також південь Італії, візантійський екзарх фактично втратив владу над підпорядкованими йому територіями - П'ємонт, Тоскана, область навколо Неаполя, Калабрія належали лангобардам, в Римі управління здійснював Папа римський, а Венеція після втрати більшої частини своєї території фактично перетворилась на місто-державу, ізольовану від інших імперських територій. Равенна була завойована у 751 році і Римське герцогство залишилось єдиною візантійською територією в Центральній Італії.
Італія на початку VIII століття
Італія на початку VIII століття
Цього ж року, скориставшись бажанням майордома франків Піпіна Короткого стати королем, папа Захарій, розраховуючи на його захист від лангобардів, дав боже благословіння позбавити влади Хільдеріка III, останнього франкського короля з династії Меровінгів. Так і не дочекавшись допомоги, Захарій помер у березні 752 року, і його наступнику Стефану II довелось осбисто прибути в Париж і в 754 році в абатстві Сен-Дені провести коронацію Піпіна і двох його синів-спадкоємців. У вдячність за це 14 квітня він дав письмову обіцянку передати Святому престолу території, які планував відвоювати у лангобардів.
У 754-756-х роках Піпін здійснив два походи через Альпи, розбив лангобардів, проголосивши себе королем Італії, а захоплені центральні області Равенського екзархату, Пентаполя, Марке і Умбрії були передані папі римському, хоча вони йому ніколи до того не належали, - формально «Піпінів подарунок» робився Святому престолу, а папа був затверджений правителем нової області, що стала основою Папської держави.
У 772 році Карл Каролінг знову виступив на захист папи римського у війні з лангобардами, яких підкорив через два роки. У вдячність за це, а також за підтримку папи Лева III, звинуваченого в перелюбстві та клятвопорушенні і вигнаного з Риму, 25 грудня 800 року Лев ІІІ проголосив Карла римським імператорськом. Він розширив папські володіння поблизу Равенни, а його син Людовик I Благочестивий подарував ще кілька територій.
Папська влада на смужці землі, що перетинала Італію по діагоналі від моря до моря, спиралась на потужність Імперії франків, з розпадом якої у середині IX століття посилилось агресивне втручання місцевої феодальної знаті на вибори глави Папської держави. Лише в 962 році, коли німецький король Оттон I зайняв Італію для захисту папи римського від зазіхань італійських князів, у папської держави з'явився новий сеньйор - папа Іоанн XII проголосив Оттона I імператором Римської імперії, яка з 1400 року стала іменуватись Священною Римською імперією німецької нації.
Повну незалежність Папська держава здобула за Іннокентія III, з ослабленням впливу імперії, яка в 1197 році остаточно втратила Італію. У наступні століття вплив Риму на політичні події в Європі був одним із найвизначальніших і став слабнути лише в кінці XVIII віку, особливо в епоху революційних і наполеонівських воєн. Після проголошення об'єднаного Італійського королівства, Папська область разом з Римом (крім Ватикану) увійшла до його складу лише 20 вересня 1870 року, коли її союзник Франція зазнала поразки від Прусії.
Наступні 60 років римські папи вважали себе «полоненими», продовжуючи претендувати на світську владу, і лише в 1929 році договір між урядом Беніто Муссоліні і папою Пієм XI створив нову папську державу Ватикан площею 44 гектара, яку Італія визнавала як рівноправний суб'єкт міжнародного права.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Релігія
Європа
Середньовіччя

Головні події 14 квітня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх