цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Вигнання євреїв з Іспанії
31 березня 1492 року іспанські монархи Фердинанд II та Ізабелла підписали Альгамбрський едикт, який наказував євреям Арагону і Кастилії у тримісячний термін або хреститися або залишити межі країни. Для них це стало національною катастрофою - вони втікали або в Португалію (де через 30 років також почались переслідування), звідти - на північ Європи, або в Італію, Османську імперію, країни Північної Африки.
На обкладинці: Фердинанд II Арагонський
21417
Політика
Володимир Лук'янюк
Едикт стосувався всіх послідовників юдаїзму, незалежно від етнічної приналежності і його сенс полягав у позбавленні євреїв захисту закону, тобто робив їх беззахисними від злочинних посягань і позбавляв права на законний суд. Це робило неможливим комерційну і фінансову діяльність, що була основними заняттями іспанських євреїв. Для повернення під захист закону їм достатньо було прийняти хрещення, але більша частина євреїв воліла зберегти віру і емігрувала з Іспанії.
Альгамбрський едикт
Альгамбрський едикт
Євреї оселилися на Іберійському півострові ще до вигнання їх з Юдеї в I столітті, при римських імператорах династії Флавіїв, Веспасиані і Титі. Великі юдейські громади в ті часи існували в Сарагосі, Кордові, Гранаді, а також на Балеарських островах. Після витіснення римлян вестготами євреї мирно співіснували із останніми до 6-го Толедського собору 638 року, скликаного королем Хінтілою, - за його ініціативою і за підтримки католицької церкви були прийняті закони, направлені на ліквідацію юдаїзму на території держави Вестготів і вигнання з країни всіх некатоликів. Це привело до того, що на момент приходу мусульманських завойовників (VIII ст.) сповідувати юдаїзм в Іспанії було неможливо. Тому прихід маврів був сприйнятий позитивно - євреї займали при дворах арабських вельмож високі посади, займались наукою і бізнесом.
Ця ситуація змінилась з приходом до влади у мусульманській Іспанії династії Альмохадів (XII ст.), фанатичних ісламістів, які під страхом розправи спонукали навертатись до ісламу, що змусило багатьох євреїв тікати в християнські держави Іспанії та в Єгипет.
Після шлюбу спадкоємця Арагонського престолу Фердинанда і спадкоємиці Кастильського королівства Ізабелли (1469) в Іспанії почалася активна християнізація. Заснована в 1472 році інквізиція на чолі з духівником королеви Томасом Торквемадою переслідувала хрещених євреїв, звинувачуючи їх віровідступництві, і за 18 років засудила близько 18 тисяч з них до ув'язнення і спалення на вогнищі, а їх майно йшло на фінансування війни з Гранадою. Незважаючи на переслідування, єврейська громада залишалася сильною (і перш за все в Кастилії), завдяки своїм багатствам і участі в органах управління, особливо в органах фінансового відомства. Після завоювання Гранади, останньої мусульманської держави на Піренеях, було вирішено насильно хрестити євреїв і мусульман, з тим щоб перетворити Іспанію на виключно католицьке королівство.
Передумовою вигнання стали потужні антисемітські настрої в Іспанії XV століття, в основі яких лежав соціальний конфлікт переважно селянського корінного населення і нечисленної єврейської громади, яка активно займалася торгівлею і лихварством, а також проникла в багато сфер адміністративного управління, в тому числі фінансового. Лихварство було заборонено для християн як гріх, але широко використовувалося євреями і до кінця століття призвело до важкого соціального конфлікту.
Реалізація плану розпочалася з проголошення 31 березня 1492 року Альгамбрського едикту і подальшого переслідування хрещених євреїв, підозрюваних у таємному сповідуванні юдаїзму. В едикті, підписаному Фердинандом та Ізабеллою, вказувалось, що із-за змішаного життя християн та юдеїв, останні погано впливають на євреїв, що прийняли християнство, а з допомогою лихварства захоплюють власність і майно християнської громади і поборти їх можна лише вигнанням. Вигнанцям заборонялось вивозити золото, срібло та інші дорогоцінні речі. Виконання едикту мало бути здійснено до 31 липня.
За оцінками, Арагон і Кастілію залишило порядка 150 тисяч євреїв (близько 10% населення), які розселились в Португалії, Північній Африці, Німеччині, Греції, Італії та Єгипті. Це привело до значного занепаду іспанської науки, економіки та банківської справи. Економічну ситуацію вдалось виправити лише після іспанських завоювань у Південній Америці.
Для досягнення релігійної єдності в 1501 році з Іспанії були вигнані мусульмани, а в 1609 році - моріски (мусульмани, що прийняли християнство).
В 1968 році іспанський уряд генерала Франко оголосив Альгамбрський едикт недійсним, а 1 квітня 1992 року іспанським королем Хуаном Карлосом I — таким, що втратив чинність. Того ж дня король відвідав мадридську синагогу і попросив вибачення за рішення, прийняте його попередниками 500 років перед тим. Згідно генеалогічним дослідженням Лідського університету (Великобританія), проведеним в 2008 році, 20% сучасного населення Іспанії по чоловічій лінії має єврейське походження і 11% - арабське.
all_inclusive
21 березня 2013 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Альберта Ейнштейна
Правила життя
Правила життя Альберта Ейнштейна
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 31 березня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 березня
1 квітняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх