Беріївська амністія
29 березня 1953 року, через три тижні після смерті Сталіна, в Радянському Союзі опубліковано Указ про амністію всіх ув'язнених на термін до 5 років. Звільненню з таборів та тюрем підлягали всі особи до 18 років, вагітні жінки, жінки з малолітніми дітьми до 10 років, та старші 50-и років, чоловіки, старші 55-и років, а також особи, хворі на тяжкі невиліковні недуги.
29362
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Міністр внутрішніх справ Лаврентій Берія 26 березня 1953 року підготував і подав доповідну записку з проектом указу про амністію в Президію ЦК КПРС, за яким передбачалось звільнення близько мільйона чоловік, з числа осіб, засуджених на строк до 5 років. Берія вказував, що з 2,5 мільйонів в'язнів ГУЛАГу лише 220 тисяч осіб є особливо небезпечними державними злочинцями — засудженими за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. Крім того, Берія пропонував вдвічі скоротити термін покарання засудженим на строк понад 5 років.

27 березня 1953 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про амністію» всіх ув'язнених, чий термін не перевищував 5 років, крім засуджених на 10-25 років за бандитизм, умисне вбивство, за контрреволюційні злочини і за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. В першу чергу з таборів звільнялися неповнолітні, вагітні жінки і жінки, які мають малолітніх дітей, люди похилого віку та інваліди. До іноземних громадян амністія застосовувалася на загальних підставах. Указ був опублікований на наступний день, 29 березня 1953 року.

На момент початку амністії з 2 526 402 ув'язнених «особливо небезпечних державних злочинців (шпигуни, диверсанти, терористи, троцькісти, есери, націоналісти та інші)» в особливих таборах МВС СРСР перебувало 221 435 людини. На них дія указу не поширювалася.

В результаті амністії (за різними оцінками вона торкнулась до 1,2 мільйона чоловік) відбулося посилення криміногенної обстановки в країні, що змусило 2 липня 1953 року Президію ЦК КПРС схвалити проект Указу «Про незастосування амністії до осіб, засуджених за розбій, злодіїв-рецидивістів і злісних хуліганів», за яким якщо звільнені за амністією «продовжували вести паразитичний спосіб життя і не займалися суспільно-корисною працею», то амністія для них скасовувалася і вони повинні були продовжити відбування призначеного ним покарання.

У вересні 1953 року указом Президії Верховної Ради СРСР була скасована заборона застосовувати амністію до осіб, засуджених за розкрадання державного майна та спекуляцію. 17 вересня 1955 року були амністовані особи, які співпрацювали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни і були засуджені на строк до 10 років включно, а також особи, засуджені за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях незалежно від термінів покарання; амністія не розповсюджувалася на карателів, засуджених за вбивства і катування радянських громадян.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 3 лютого 2013. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 29 березня

Битва під Таутоном

1461
#ЦейДень

Все про 29 березня

Події, факти, персоналії

Велике князівство Фінляндське

1809

Створення Кока-Коли

1886

Ніколає Чаушеску — перший президент Румунії

1974