цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Нова стаття
«Велике гоніння» на християн
1960
23 лютого 303 року римський імператор Діоклетіан видав наказ зруйнувати християнський храм в Нікомедії, конфіскувати його майно і спалити всі знайдені в ньому рукописи. Наступного дня був опублікований його едикт про знищення священних писань, літургійних книг і храмів по всій імперії. Це стало початком гонінь на християн, які тривали наступне десятиліття і стали початком громадянської війни у Римській імперії.
На обкладинці: Южен-Ромен Тіріон (1839-1910) «Тріумф віри - вбивство християн у римському амфітеатрі»
У перші роки свого існування християни розглядались як послідовники юдейської секти, релігійна практика яких була викликом традиційним римським звичаям - вони відмовлялись відмічати народні свята, не брали участь в культі імператора, публічно критикуючі давні звичаї. Це викликало у суспільстві ворожість та несприйняття, спорадичне переслідування місцевою владою і лише у 125 році імператор Адріан видав рескрипт, яким наказував у випадку причетності християн до злочинів тортурами домагатись відмови від віри, але застерігав від їх переслідування за релігійною ознакою.
На початку III століття, коли їх кількість сягнула 5-10%, серед християн з'явилось достатньо багато заможних і впливових громадян імперії, що призвело до зміни терпимої до них політики: спочатку у 202 році Септимій Север заборонив навернення римських громадян в християнство чи юдаїзм, а в 250 році Децій Траян запровадив державний контроль над релігійним життям країни - загроза страти за відмову продемонструвати лояльність державі поклонінням божествам, що її уособлювали, привела до масового зречення християн і страті багатьох представників її вищого духівництва. За правління Валеріана I переслідування поширились на знатних мирян, що перебували на державній службі, - їх страчували, позбавляли майна і засуджували до принизливих громадських робіт.
Гоніння, розпочаті Децієм, привели до розколу християнської церкви та падіння її авторитету і припинились на кілька років за імператора Галлієна, який у 260 році надав християнам свободу богослужіння. «Мир всіх церков» завершився з приходом до влади у 284 році прихильника традиційного римського культу Гая Аврелія Діоклетіана, який прагнув відродити давню релігію і звичаї. Він розпочав масову побудову храмів богів римського пантеону в усіх регіонах імперії, розглядаючи створену ним нову систему правління - тетрархію - як відновлення римських цінностей, що повернуть велич державі, а релігійні меншини - як перешкоди на шляху зміцнення імперії.
Римський мармуровий портрет імператора Діоклетіана у вінку з дубового листя. Археологічний музей у Стамбулі
Римський мармуровий портрет імператора Діоклетіана у вінку з дубового листя. Археологічний музей у Стамбулі
Першими постраждали маніхейці, ватажків яких у 302 році за наказом Діоклетіана було спалено живцем, більшість послідовників - страчено або засуджено, а їх майно - конфісковане на користь імператорської скарбниці. Гоніння на них були обгрунтовані в указі, де вчення Мані було оголошене новою релігією, яка на відміну від старих, не може користуватися божественним заступництвом. Такими ж сектантами вважались і християни, які самі традиційно протиставляли себе юдеям, - їх духовенство, що стало респектабельним суспільним інститутом, і державні мужі на високих постах в системі римської влади і армії стали розглядатись як загроза єдності імперії.
На початку лютого 303 року вогонь знищив частину імператорського палацу в Нікомедії. Співправитель Діоклетіана Галерій зумів переконати його, що паліями були християни, які вступили в змову з палацовими євнухами. Незважаючи на те, що винні так і не були знайдені, 23 лютого 303 року Діоклетіан видав наказ зруйнувати християнський храм, який височів на пагорбі навпроти його палацу, спалити знайдені в ньому рукописи і конфіскувати майно. Наступного дня був опублікований його едикт про знищення всіх християнських священних писань, літургійних книг та храмів по всій імперії, позбавлення сенаторів, вершників і декуріонів з числа християн своїх рангів, вільновідпущеників - свободи, і всіх християн - права звертатися до суду.
Влітку 303 року Діоклетіан видав другий едикт, яким наказувалось заарештовувати всіх єпископів та священиків і під страхом страти змусити їх принести жертвоприношення римським богам, а взимку 304 року наступний едикт зобов'язував це робити всіх громадян країни, незалежно від статі і віку. Після зречення Діоклетіана і його співправителя Максиміана у 305 році гоніня на християн продовжились і за правління їх спадкоємців Галерія та Костанція Хлора, які видали власні закони проти християн: церковна ієрархія була знищена, державний апарат і армія очищені, більшість християн, хоча й формально, але зреклися своєї віри.
Римська імперія часів тетрархії Діоклетіана
Римська імперія часів тетрархії Діоклетіана
Однак через суперечки з питань престолонаслідування у тетрархії гоніння на християн привели до громадянської війни - у 306 році і Костянтин, що успадкував північно-західну частину держави, і Максенцій, який захопив владу у південно-західній частині імперії, зупинили дію едиктів Діоклетіана та Галерія, запропонувавши християнам повне відшкодування втраченого в роки гонінь. Їх взаємна боротьба між собою і проти Галерія змусила останнього у 311 році видати т. зв. Нікомедійський едикт, яким дозволялось здійснення християнських обрядів за умови, що віруючі будуть молитись за благополуччя держави та імператора.
Після перемоги над Максенцієм, у 313 році Костянтин і його союзник імператор Сходу Валерій Ліциній видали Медіоланський едикт, яким зрівням у правах всі релігії і позбавляв традиційне римське язичництво статусу офіційної релігії. Крім того, на відміну від едикту Галерія, рішенням Костянтина і Ліцинія християнам і християнським громадам поверталась вся їх власність, втрачена під час гонінь, і передбачалась виплата компенсацій з державної казни у разі неможливості це зробити. У 319 році Костянтин звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним.
Флавій Валерій Аурелій Костянтин Великий (272-337) - 57-й римський імператор. Римський Капітолійський музей
Флавій Валерій Аурелій Костянтин Великий (272-337) - 57-й римський імператор. Римський Капітолійський музей
Після проголошення 18 версеня 324 року Костянтина єдиним правителем Римської імперії він почав будівництво нової столиці - Нового Риму, - який згодом став носити його ім'я, у 332 році видав едикт про руйнування язичницьких храмів і незадовго до своєї смерті у 337 році приняв християнство.

Теги: Римська імперія.

Дивіться також

Релігія
Європа
Античні часи

Головні події 23 лютого

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх