цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
star_border share search menu
Побоїще у Вільнюсі
12 - 13 січня 1991 року в Литві відбулись криваві сутички між підрозділами радянської армії і місцевим населенням, спровоковані Кремлем, що намагався запобігти виходу республіки з СРСР.
На обкладинці: Похорони загиблих під час січневих подій у Вільнюсі
5767
Політика
11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР одноголосно прийняла акт "Про відновлення незалежної Литовської держави", відмінила на своїй території дію конституції СРСР і першою із республік Радянського Союзу оголосила про вихід зі складу СРСР. У відповідь на це З'їзд народних депутатів СРСР на своєму засіданні 15 березня оголосив ці рішення незаконними, зажадав їх відміни у дводенний термін і 18 квітня Москва розпочала енергетичну блокаду республіки, що змусило 29 червня ВР Литви відкласти дату набуття чинності "Акту про відновлення незалежності".
7 січня 1991 року уряд Литви, очолюваний Казимірою Прунскене, розпочав програму лібералізації цін, що викликало їх різкий ріст і дало привід прорадянськи налаштованим організаціям влаштувати мітинг під стінами парламенту з вимогами відставки уряду. Після спроби мітингарів увірватися в будівлю сейму його голова Вітаутас Ландсбергіс закликав прихильників незалежності вийти на вулиці міста і захистити парламент. Цього ж дня в різних містах Прибалтики під формальним приводом забезпечення весняного призову новобранців до Радянської Армії висадились численні підрозділи десантників, які в ніч на 11 січня зайняли у Вільнюсі приміщення радіо і телебачення, Будинок друку, ретрансляційний центр, приміщення ДОСААФ і ЦК Компартії Литви.
Після чергової вимоги президента СРСР Михайла Горбачова відновити дію радянської конституції литовськими комуністами було оголошено про створення Комітету національного порятунку Литви, який був оголошений єдиним легітимним органом республіки і звернувся до президента Горбачова з проханням ввести у Вільнюс війська. Це спонукало десятки тисяч жителів Вільнюса вийти на вулицю і утворити живу стіну біля будинку парламенту, щоб захистити представників верховної влади республіки, і організувати мітинг під стінами місцевого телецентру. У ніч на 13 січня 1991 року у зіткненнях із підрозділами радянських десантників та спецпідрозділу КДБ «Альфа», які спробували штурмом взяти приміщення телевізійної вежі, проти беззбройних людей були застосовані танки і БМП, що привело до загибелі 14 і пораненню 150 чоловік.
Михайло Горбачов дистанціювався від вільнюських подій, які він кваліфікував "перегинами на місцях". Не взяли на себе відповідальність також і міністри оборони та внутрішніх справ СРСР, за наказами яких радянські війська були введені на територію Литви. Згідно з проведеним розслідуванням, причетними до кривавих подій у Вільнюсі були названі 48 чоловік, над шістьма з яких (решта й досі переховуються від слідства за межами республіки) у 1996 році відбувся суд, рішенням якого лідерів Компартії Литви Юозаса Єрмалавічюса, Міколаса Бурокявичюса та Юозаса Куоляліса було визнано винними у спробі державного перевороту і співучасті у вбивстві та пораненні людей під час подій 13 січня 1991 року і засуджено до різних термінів ув'язнення.
У лютому - березні 1991 року в прибалтійських республіках відбулись референдуми про незалежність: 91% тих, хто прийняв участь в голосуванні у Литві, 79% - в Латвії і 71% - в Естонії висловились за державну незалежність своїх країн, що стало фактичним початком розпаду СРСР.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 13 січня

#ЦейДень
Події, факти, персоналії
© 2001-17 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх