Другий поділ Речі Посполитої
Здобувши перемогу над Польщею у війні на боці Тарговицької конфедерації, 5 січня 1793 року в Санкт-Петербурзі Росія та Пруссія підписали конвенцію про другий поділ Речі Посполитої, за якою та втрачала половину своєї території. Анексія була затверджена польським королем Станіславом Понятовським і сеймом, скликаним в Гродно влітку того ж року.На обкладинці: Ян Матейко «Занепад Польщі», 1866 рік
29837
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Перший поділ Польщі 1772 року, коли Росія, Пруссія і Австрія під приводом відмови Речі Посполитої від співробітництва для відновлення в регіоні порядку анексували третину її території, був затверджений скликаним у квітні 1773 року т. зв. «Роздільним сеймом», який також схвалив ряд реформ — в країні було створене перше у світі міністерство освіти, збільшено чисельність постійної армії і її фінансування, а, головне, було сформовано Постійну Раду з представників сенату і польської шляхти, яка отримала обмежені законодавчі повноваження з питань міжнародних стосунків, юстиції, фінансів, внутрішніх справ та армії.

В 1776 році очолювана королем Станіславом Понятовським Постійна Рада ініціювала підготовку нового правового кодексу, який був написаний через два роки під керівництвом Анджея Замойського, і передбачав посилення королівської влади, підзвітність всіх чиновників перед сеймом, контроль за церковними фінансами, обмеження прав шляхти і покращення правого становища селянства і міщан. Під тиском Росії «Кодекс Замойського» не був ухвалений сеймом 1780 року і був винесений на розгляд наступного, т. зв. Чотирирічного сейму, який 3 травня 1791 року затвердив нову конституцію країни.

Написана під впливом Французької революції, вона, серед іншого, наділила міщан і шляхту рівними політичними правами, надала урядовий захист селянам і позбавила депутатів права вето (причину вікової анархії і корупції). Невдоволені реформами Понятовського польські магнати та військові, які уміли отримувати вигоду зі слабкості держави, на чолі зі Станіславом Потоцьким і Северином Жевуським 14 травня 1791 року в селі Торговиця під Уманню (нині — Кіровоградська область) сформували антиконституційну конфедерацію, яка оглосила Чотирирічний сейм незаконним, його рішення — протиправними і звернулась до російської імператриці з проханням «повернути Речі Посполитій свободу і законність».

Завершивши війну з Туреччиною, 18 травня 1792 року російська армія увійшла на територію Правобережної України і за два місяці дійшла до Волині. Так і не отримавши гарантованої договором 1790 року допомоги від Пруссії, польський король приєднався до Тарговицької конфедерації, а основні прихильники прийнятої конституції були змушені залишити країну.

5 січня 1793 року в Санкт-Петербурзі Пруссія та Росія підписали конвенцію про другий поділ Польщі, за якою та втрачала половину свої території, що залишилась в неї після першого розділу, — до Прусії відійшли міста Гданськ, Торунь, частина Мазовії і половина Краківського воєводства з містом Ченстохов, до Росії — значна частина Білорусії та України, включаючи всі землі, що стали основою Тарговицької конфедерації.

Під тиском Росії Гродненський Сейм, скликаний влітку 1793 року, відмінив конституцію 3 травня 1791 року, ліквідував Тарговицьку конфедерацію і затвердив чергову анексію польських земель. Після поразки повстання Тадеуша Костюшка, яке він підняв у Кракові в 1794 році, відбувся Третій поділ, в результаті якого Польсько-литовська держава припинила своє існування.

Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 5 січня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 5 січня

Битва при Нансі

1477
#ЦейДень

Все про 5 січня

Події, факти, персоналії

Смерть Катерини Медічі

1589

Справа Дрейфуса

1895

Томос про автокефалію ПЦУ

2019