4 липня 1187 - У битві біля гори Роги Хаттіна єгипетський султан Салах ад-Дін (Саладін) розбив армію Єрусалимського королівства хрестоносців. Ця поразка і втрата в жовтні цього ж року Єрусалиму стали причиною оголошення Третього хрестового походу, котрий відбувся в 1189-92 роках.

2 жовтня 1187 - Султан Єгипту Салах ад Дін (Саладін), який після битві при Хаттіні Захопив більшу частину Палестини, після нетривалої облоги захопив Єрусалим. Усі церкви міста, крім храму Воскресіння, були перетворені в мечеті, а жителям були даровані життя і можливість викупити свою свободу.

3 вересня 1189 - Річард Левове Серце коронувася у Вестмінстері як Річард I на англійський престол, на якому він змінив померлого в липні Генріха II Плантагенета.

16 березня 1190 - У англійському місті Йорк хрестоносцями вчинено єврейський погром. Вціліле єврейське населення, що сподіваючись на порятунок сховалося у Башті Кліффорд, було спалене живцем.

10 червня 1190 - Під час походу у Палестину 68-річний імператор Священної Римської імперії Фрідріх Барбаросса, одягнутий у важкі обладунки, упав з коня під час переходу через ріку Селіф (нині - Туреччина) і потонув, підхоплений стрімкою течією. Його спадкоємцем став Генріх VI, який продовжив політику батька щодо зміцнення влади династії Гогенштауфенів всередині імперії і розширення її впливу і Італії.

6 лютого 1191 - Папа Римський Климент III своєю буллою завердив «Братерство Тевтонське церкви Святої Марії Єрусалимської», створене під час Третього хрестового походу вихідцями зі східно-німецьких земель для надання допомоги пораненим під час облоги Акри. Незважаючи на свій занепад у XV столітті, Тевтонський орден діє й дотепер в Австрії, Німеччині та Бельгії.

11 липня 1191 - Перервавши переговори про здачу міста, хрестоносці під керівництвом Річарда Левове Серце штурмом взяли місто Акру (сьогодні - Акко, Ізраїль).

29 серпня 1191 - Під час Третього хрестового походу за наказом англійського короля Річарда I Левове Серце в Акрі (Палестина) хрестоносці вирізали три тисячі полонених мусульман.

7 вересня 1191 - Війська хрестоносців під керівництвом Річарда Левове Серце здобули перемогу у битві біля Арсуфа над армією сирійського правителя Саладіна.

21 серпня 1192 - Мінамото но Йорімото, який здобув перемогу над диктаторами роду Тайра, призначений сьогуном ("командувачем") і став правителем першого всеяпонського самурайського уряду з центром у місті Камакура, який проіснував 142 роки.

2 вересня 1192 - Англійський король Річард Левове Серце заключив у Яффі з турецьким султаном мирний договір, що завершив Третій хрестовий похід.

9 жовтня 1192 - Після шіснадцяти місяців боїв армія хрестоносців на чолі з Річардом Левове Серце, так і не завоювавши Єрусалим, залишила Палестину. Успіхом Третього хрестового походу стала лише угода з султаном Салах-ад-діном про дозвіл християнським прочанам протягом наступних трьох років безперешкодно відвідувати Єрусалим. Через три роки Річард планував розпочати новий хрестовий похід.

29 червня 1194 - У Бергені Сверрір Сігурдсон коронований на норвезький престол.

19 липня 1195 - У битві під Аларкосом війська кастильського короля Альфонсо VIII були розбиті армією альмохадів під проводом Якуба Альмансора, в результаті чого Альфонсо втратив майже всю Нову Кастилію, зберігши за собою лише Толедо.

8 січня 1198 - У Римі на папський престол під іменем Іннокентій III вступив Лотаріо з графів Сеньї. При ньому папство досягло своєї найбільшої могутності - було встановлено всепроникний контроль церкви над владою, а виконання рішень Іннокентія III контролював потужний адміністративний і фіскальний апарат. Жоден з пап не був таким щедрим на анафеми та інтердикти, завдяки яким він тримав у покорі європейських монархів і добився визнання васальної залежності від Риму Сицилії, Скандинавії, Португалії, Арагону, Англії, Сербії та Болгарії.

1199 - Після смерті останнього галицького князя з роду Ростиславичів, волинський князь Роман Великий, захопив Галичину, заклавши основи єдиного Галицько-Волинського князівства.

6 квітня 1199 - На 42-у році життя від зараження крові, отриманого в результаті поранення під час облоги замку Шалю у Франції, помер король Річард, другий правитель Англії з династії Плантагенетів. Відомий своїми відвагою і успіхами під час Третього хрестового походу він по смерті отримав прізвисько Левове Серце і став кумиром лицарів і героєм численних легенд та середньовічної літератури.

1200 - Початок правління Манко Капак, першого Інка, засновника Імперії Інків - Тауантінсуйу.

15 січня 1200 - Король Франції Філіп II Август надав офіційний статус Паризькому університету, що став другим у Європі і був заснований в середині XII столітті, об'єднавши паризькі коледжі (колегії) на лівому березі Сени.

22 травня 1200 - Король Англії Іоанн Безземельний і французький король Філіп II Август підписали Договір Ле Гулі, за яким Іоанн визнавався спадкоємцем свого брата Річарда I Левове Серце і визнавав васальну залежність від французької корони у англійських володіннях в Нормандії. Крім того, графи Булоні і Фландрії переставали бути васалами англійського короля, а ставали залежними від Філіпа II. Договір був скріплений династичним шлюбом між племінницею Іоанна і старшим сином Філіпа Людовиком VIII.

1201 - В усті ріки Рига єпископ Альберт Буксгевден почав будівництво укріпленого поселення, яке з 1225 року отримало статус міста і невдовзі стало головним містом Лівонії.

1202 - У Ризі Теодоріхом Торейдським для місіонерської діяльності в Лівонії засновано Орден мечоносців (Братство воїнів Христа). Існування ордену, який користувався статутом ордену тамплієрів, було підтверджено папською буллою в 1210 році. На відміну від інших духовно-лицарських утворень, мечоносці зберігали залежність від єпископа. У 1237 році орден мечоносців було приєднано до Тевтонського ордену.

20 травня 1202 - У Сирії відбувся землетрус силою 7,5 балів за шкалою Ріхтера, в результаті якого були зруйновані міста Тир, Акра та Наблус і було завдано руйнувань на території від Сицилії до Месопотамії і Верхнього Єгипту. За оцінками кількість жертв склала понад 1 мільйон чоловік.

10 листопада 1202 - Незважаючи на пряму заборону папи римського Інокентія III і погрози відлучення від церкви, учасники Четвертого хрестового походу, які були не взмозі оплатити Венеції морський транспорт до Константинополя, почали облогу католицького міста Зара (нині - Задар, Хорватія). Місто було захоплене 24 листопада, розграбоване і зруйноване на догоду венеційським купцям, які прагнули знищити конкурента у торгівлі на Адріатичному узбережжі.

17 липня 1203 - Завдяки підтримці війська Четвертого хрестового походу, яке взяло в облогу Константинополь, імператором Візантії став Олексій III Ангел.

13 квітня 1204 - Учасники Четвертого хрестового походу, організованого папою Інокентієм III в 1202 році проти мусульманського Єгипту, змінивши маршрут, увірвались в Константинополь і розгромили місто. Це була помста хрестоносців за неспроможність візантійського імператора Ісаака II Ангела розрахуватись за допомогу, надану німецьким королем Філіпом Швабським і венеціанським дожем Енріко Дандоло при відновленні Ісаака на троні. Після падіння Константинополя на Балканах виникли нові держави хрестоносців, найбільша з яких Латинська Римська імперія проіснувала до 1261 року, а влада візантійських імператорів збереглась лише в Малій Азії.

9 травня 1204 - Через місяць після завоювання Константинополя учасниками Четвертого хрестового походу, імператором Латинської імперії був проголошений 33-річний граф Фландрії і Ено Балдуїн, який невдовзі коронувався за східним обрядом у соборі Святої Софії за присутності візантійського та католицького духовенства. Латинська імперія проіснувала трохи більше півстоліття і була завойована Михайлом VIII Палеологом, який у 1261 році проголосив відновлення Візантії.

16 травня 1204 - Балдуін IX Фландрський став першим імператором Латинської імперії під іменем Балдуін I Константинопольський, що поклало початок формуванню цілої плеяди «латинських» держав на захоплених хрестоносцями територіях - восени 1204 року комітет з 24 представників військ хрестоносців підписали Договір про поділ Візантійської імперії.

19 червня 1205 - У битві під Завіхостом (нині Польща) з польським військом під проводом Лешка І Білого й Конрада Мазовецького загинув засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду Роман ІІ Мстиславич Рюрикович.

1206 - На курултаї, що пройшов у Забайкаллі на березі ріки Онон, де він виріс, 44-річний Темучін був проголошений великим ханом всіх монгольських племен і отримав титул Чингізхан або «Повелитель Всесвіту». За двадцять наступних років, які пройшли у постійних завоюваннях, його імперія зі столицею у місті Каракорум простягалася від Аральського моря до Тихого океану і від Північного Китаю до Індії.