Хроніка подій 291-241 до н.е. років

Головні події 291-241 до н.е. років

Політичні лідери 291-241 до н.е. років

• Єгипет: Птолемей I Сотер (305-283 до н.е.), Птолемей II Філадельф (285-246 до н.е.), Птолемей III Евергет (246-221 до н.е.)
• Держава Селевкідів: Селевк I Нікатор (312-281 до н.е.), Антіох I Сотер (281-261 до н.е.), Антіох II (261-246 до н.е.), Селевк II Каллінік (246-225 до н.е.)
• Епір: Пірр (296-272 до н.е.)
• Македонське царство: Деметрій I Поліоркет (294-288 до н.е.), Пірр Епірський (288-285 до н.е., 273-272 до н.е.), Антигон II Гонат (277-274 до н.е., 272-239 до н.е.), Лісімах (285-281 до н.е.), Птолемей Керавн (281-279 до н.е.), Мелеагр (279 до н.е.), Антипатр II Етесій (279 до н.е.), Сосфен (279-278 до н.е.)
• Парфія: Аршак I (247-211 до н.е.)
• Понтійське царство: Мітрідат I Ктіст (302-266 до н.е.), Аріобарзан (266-250 до н.е.), Мітрідат II (250-220 до н.е.)
• Спарта: Арей (309-265 до н.е.), Архідам IV (305-275 до н.е.), Акротат (265-262 до н.е.), Арей II (262-254 до н.е.), Евдамід II (275-244 до н.е.), Леонід II (254-243 до н.е., 241-235 до н.е.), Агіс IV (244-241 до н.е.), Клеомброт II (243-241 до н.е.), Евдамід III (241-228 до н.е.)

Всі події 291-241 до н.е. років

283 до н.е. • На маленькому острові Фарос в Середземному морі біля берегів Александрії закінчено будівництво маяка, який завдяки висоті у 140 метрів вважався одним з семи чудес світу. Александрійський маяк простояв майже тисячу років, але в 796 р. н. е. був сильно пошкоджений землетрусом. Згодом в Єгипет прийшли араби, які намагалися відновити його, і до XIV ст. висота маяка становила близько 30 м. Наприкінці XV в. султан Кайт-бей спорудив на місці маяка фортецю, яка стоїть і зараз.

280 до н.е. • На вході до гавані острова Родос скульптором Харесом із Ліндоса зведено величезну статую грецького бога Сонця Геліоса. Колос Родоський вважався одним із Семи чудес Античного Світу і найвищою (31,5 м) статуєю всього світу. Приблизно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом.

279 до н.е. • У ході війни грецьких колоній з Римською республікою відбулась битва біля Аускула (нині Асколі-Сатриіно, Італія), під час якої армія Пірра, царя Епіру здолала римлян ціною настільки великих втрат, що він прокоментував свій успіх: «Ще одна така перемога і я залишусь без війська». Розуміючи, що поповнити армію вже нема звідки і більшого в Італії не досягнути, Пірр того ж року на запрошення Сіракуз з рештками своїх загонів рушив до Сицилії, звідки за два роки витіснив карфагенян.

274 до н.е. • Почалась Перша Сирійська війна — війська царства Селевкідів захопили землі Птолемейського Єгипту на півдні Анатолії та в Сирії. Через три роки вона була виграна Єгиптом, до якого відійшли володіння Селевкідів у Фінікії, Сирії та Кілікії.

264 до н.е. • Римська армія переправилася до Сицилії і, незважаючи на протидію карфагенян, зайняла місто Мессану (нині — Мессіна). Це стало початком Першої Пунічної війни, яка завершилась через 23 роки поразкою Карфагена і вимушеною поступкою Риму своїми сицилійськими володіннями і зобов'язанням сплатити контрибуції.

264 до н.е. • У Римі відбулись перші гладіаторські бої — Марк і Децим Брути на похоронах батька влаштували три поєдинки гладіаторів.

250 до н.е. • Союз кочових племен саків (східна гілка скіфів) на чолі з Аршаком, захопив провінцію Парфія, яка три роки перед тим вийшла з підпорядкуання імперії Селевкідів. її правитель Андрагор загинув і на південь і південний схід від Каспійського моря на території сучасного Туркменістану було проголошене Парфянське царство на чолі з Аршаком I, який став родоначальником династії Аршакідів, що правила у Парфії, Вірменії, Іберії і Кавказькій Албанії до 227 року нашої ери.

10 березня 241 до н.е. • В ході першої Пунічної війни у бою біля Егадських островів римський флот Лутація Катула здобув перемогу над флотом Карфагена під керівництвом Ганнона — 50 карфагенських кораблів було знищено, ще 70 захоплено. Поразка змусила Карфаген, спустошений 23-літньою війною, погодитись на підписання мирного договору, за яким втрачав Сицилію, котра ставала першою заморською провінцією Риму, а Карфаген протягом 10 років був змушений виплатити контрибуцію розміром 3200 таланів.

Народились в 291-241 до н.е. роках

бл. 290 до н.е. — † після 202 до н.е. • Ганнон II Великий, політичний та військовий діяч Карфагенської республіки, голова олігархічної «партії миру» часів Першої та Другої Пунічних війн.

287 до н.е. — †212 до н.е.Архімед, давньогрецький математик, фізик, інженер, винахідник та астроном.

285 до н.е. — †239 до н.е. • Діодот I (Діодот Сотер), засновник і перший цар Греко-Бактрійської держави (250-239 рр. до н. е.).

280 до н.е. — †203 до н.е. • Квінт Фабій Максим (Квінт «Веррукоз»), політичний та військовий діяч Римської республіки, диктатор (221-220, 217-216 рр. до н. е.), консул (233, 228, 215, 214, 209 рр. до н. е.), полководець часів Другої Пунічної війни.

бл. 275 до н.е. — † бл. 194 до н.е.Ератосфен, давньогрецький вчений і письменник; основоположник географії; першим обчислив радіус земної кулі.

269 до н.е. — †197 до н.е. • Аттал I (Аттал Сотер), володар Пергама і його перший цар (241-197 рр. до н. е.); засновник династії Атталідів.

262 до н.е. — †190 до н.е. • Аполлоній із Перги, давньогрецький математик («Конічні перерізи») Олександрійської школи.

260 до н.е. — †10 вересня 210 до н.е. • Цінь Шихуанді (Ін Чжен), правитель царства Цінь (з 246 р. до н. е.); правитель першої китайської централізованої держави.

256 до н.е. — †1 червня 195 до н.е. • Лю Бан, китайський державний і політичний діяч; засновник і перший імператор, відомий під іменем Гао-цзу, династії Хань (206-195 до н. е.).

252 до н.е. — †180 до н.е. • Бріхадратха Маур'я, 9-й і останній імператор держави Мауріїв.

247 до н.е. — †183 до н.е.Ганнібал Барка, карфагенський військовий та політичний діяч.

травень 244 до н.е. — †7 204 до н.е. • Птолемей IV (Птолемей Філопатор), четвертий цар Єгипту (222-204 р. до н. е.) з династії Птолемеїв; син Птолемея III Евергета.

бл. 241 до н.е. — †3 липня 187 до н.е.Антіох III (Антіох Великий), 6-й базилевс (цар) імперії Селевкідів (222-187 рр. до н. е.); син Селевка II Каллініка, батько Селевка IV Філопатора.

Померли в 291-241 до н.е. роках

291 до н.е. • Менандр, авньогрецький комедіограф, афінський поет-драматург; найвидатніший представник нової аттичної комедії. Пом. 2315 років тому у 51 рік (нар. 342 до н. е.).

287 до н.е. • Теофраст, давньогрецький філософ, природознавець. Пом. 2311 років тому у 84 роки (нар. 371 до н. е.).

283 до н.е. • Птолемей I (Птолемей Сотер), правитель і цар Єгипту (з 323 рр. до н. е.), родоначальник Птолемеїв; воєначальник Олександра Македонського. Пом. 2307 років тому у 84 роки (нар. 367 до н. е.).

281 до н.е. • Лісімах, один з діадохів Олександра Великого, цар Македонії (285-281 рр. до н.е.). Пом. 2305 років тому у 80 років (нар. 361 до н. е.).

281 до н.е. • Селевк I (Селевк Нікатор), македонський воєнначальник, діадох, засновник династії та Держави Селевкідів; начальник кінноти Олександра Македонського. Пом. 2305 років тому у 77 років (нар. 358 до н. е.).

273 до н.е. • Аппій Клавдій Цек, римський політичний діяч, дворазовий консул, цензор, диктатор (292-285 до н. е.); ініціатор будівництва знаменитої дороги з Риму в Капую («Аппієва дорога»). Пом. 2297 років тому у 67 років (нар. 340 до н. е.).

272 до н.е. • Пірр Епірський, 9-й цар Епірського союзу (306-302, 296-272 рр. до н. е.), 27-й цар Македонії (288—284, 273-272 рр. до н. е.), тиран Сіракуз (278-276 рр. до н. е.); триюрідний брат по матері Олександра Македонського. Пом. 2296 років тому у 46 років (нар. 318 до н. е.).

266 до н.е. • Мітрідат I (Мітрідат Ктіст), володар Понту (302-266 рр. до н. е.), засновник (з 281 р. до н. е.) Понтійського царства. Пом. 2290 років тому.

бл. 270 до н.е. • Епікур, давньогрецький філософ-матеріаліст. Пом. бл. 2294 роки тому десь у 71 рік (нар. бл. 341 до н. е.).

Павло Скоропадський «Промова на засіданні Союзу гетьманців-державників»
Пряма Мова
Павло Скоропадський «Промова на засіданні Союзу гетьманців-державників»

Головні події 291-241 до н.е. років

«Піррова перемога» царя Епіру

279 до н. е.

Закінчення Першої Пунічної війни

10 березня 241 до н. е.
Пряма Мова
Павло Скоропадський «Промова на засіданні Союзу гетьманців-державників»