Зеніт (
фр., від араб., земт, букв. — шлях, напрям) - 1. Найвища точка неба над головою спостерігача; обрій, овид, горизонт, видноколо, виднокруг, крайнебо, небозвід, небокруг, круговид, кругогляд. 2. Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою. 3.
перен. Найвищий ступінь, точка чогось;
апогей, вершина.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85
Зеніна