Оракул (
лат., від кажу, прошу) - 1. У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців — один з найважливіших засобів спілкування людини і божества. О. давались у різних формах — сон, знамення. 2. Місце, як правило, святилище, де відбувалися пророцтва (напр., О. Аполлона в Дельфах у Греції), 3. Жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих. 4.
перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною; жрець-віщун. 5. Ворожильна книга; порадник ворожбита.
1. Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
2. Універсальний словник-енциклопедія, УСЕ - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
3. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика, Сліпушко О.М., Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
4.
Українська Радянська Енциклопедія, за редакцією М. П. Бажана - 2-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1977-85
Опціон