цей день
Заголовки
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
Моя історія
Підтримати
Правила
життя Вацлава Гавела
1150
Чеський політик Вацлав Гавел (5 жовтня 1936 - 18 грудня 2011):
В дискусії ніхто ніколи нічому не навчився.
Як тільки людина починає вважати себе центром світобудови і мірою всіх речей, світ втрачає своє людське обличчя, а людина втрачає контроль над світом.
Сучасна людина має опуститися до самого низу спіралі свого власного абсурду, тільки тоді вона може поглянути повз неї. Це неможливо обійти або перестрибнути, цього просто неможливо уникнути.
Без сумніву, невіра в слова корисніша, ніж невиправдана віра в них. А крім того, не вірити в слова, звинувачувати їх у тих жахах, які можуть ненав'язливо дрімати в них, - чи не в цьому зрештою полягає призначення інтелектуала?
Політика не мистецтво можливого; політика - мистецтво неможливого.
Проблема Росії в тому, що вона не знає меж.
Порятунок людства лежить в серці людини, в здатності людини до самопізнання, у людській лагідності і в людській відповідальності.
Людина повинна заново відкрити в своїй душі найглибший зміст відповідальності перед світом, що означає відповідальність перед чимось вищим, ніж сама людина.
Мені завжди був цікавий екзистенційний аспект влади, адже той, хто втрачає владу, разом з нею втрачає і сенс життя.
Якщо ви хочете, щоб ваші п'єси виконувалися так, як ви їх написали, станьте президентом.
Спроба присвятити себе літературі сама по собі є найбільш оманлива річ, і ... часто, як це не парадоксально, від цього страждає саме література.
В політиці, як і в житті взагалі, неможливо завжди говорити все прямо, і це правильно. Тим не менш, це не значить, що потрібно брехати. Що тут потрібно, так це такт, інстинкт і хороший смак.
Правда - це не просто те, що ви думаєте, це також обставини, за яких вона сказана, кому, навіщо, і як сказана.
Трагедія сучасної людини не в тому, що вона знає все менше і менше про сенс свого життя, а в тому, що це турбує її менше і менше.
Той, хто приймає себе занадто серйозно, завжди ризикує виглядати смішними.
Справжнє випробування людини не в тому як добре вона грає роль, яку вона собі придумала, а в тому, наскільки добре вона грає роль, покладену на неї долею.
Надія, безумовно, це не те ж саме, що й оптимізм. Це не переконання, що все буде добре, а впевненість, що то має сенс, незалежно від того, як це станеться.
Дисидент не може працювати у владі взагалі. Він не шукає влади. Він не має жодного бажання обзавестися кабінетом і не збирає голосів. Він не намагається зачарувати громадськість, він не пропонує нічого і не обіцяє нічого. Він, якщо й може щось запропонувати, так це тільки свою власну шкуру - і він пропонує її, бо він не має іншого способу підтвердити істину, за яку виступає. Його задача - сформулювати свою гідність як громадянина, незалежно від того чим це обернеться.
Є моменти, коли ми повинні опуститися на дно нашого нещастя, щоб зрозуміти істину, так само, як ми повинні спуститися на дно колодязя, щоб побачити зірки серед білого дня.
Ми всі звикли до тоталітарної системі і прийняли її в якості незмінного факту і тим самим допомогли увічнити її. Іншими словами, ми всі - хоча, звичайно, різною мірою - несемо відповідальність за роботу тоталітарної машини. Ми не просто її жертви. Ми всі також її творці.
Ідея прав і свобод людини повинна бути невід'ємною частиною будь-якого значимого світового порядку.
Кращий спосіб зіткнутись з нещастям - це приховати очі від чужого горя.
Байдужість до інших і байдужість до долі в цілому - це саме те, що відкриває двері злу.
Жінки мають те, що повинно з'явитися в політиці. Чутливість до конкретної ситуації, до конкретної особи.
Якщо не буде всесвітня революція в сфері свідомості людини, ніщо не покращить наше людське існування, і катастрофа, до якої рухається цей світ, стане неминучою.
Надія - це стан розуму, який надає сенс нашому життю.
Правила життя Отто Бісмарка
Правила життя
Правила життя Отто Бісмарка

Дивіться також

© 2001-16 Володимир Лук'янюк
Про


Наверх